Енеїда. Блюз | Частина 3.9 🔥 🎸 🔥 Іван Котляревський — сучасна музична інтерпретація 🤗

Описание: Це відео — художня інтерпретація фрагменту з класичного твору
Івана Котляревського «Енеїда» — сатиричної поеми, що через алегорію та гротеск відображає моральні вади суспільства.
Зображення та візуальні образи мають символічний характер і створені з освітньою та мистецькою метою.

Відео не пропагує насильство й не має на меті шокувати — це літературне осмислення української класики мовою сучасного візуального мистецтва.

📚 Українська література • 🎭 Сатира • 🖌 Художня алегорія.

*

«Енеїда. Блюз» — це музичний цикл із 14 пісень, натхненний класичним твором української літератури — Енеїда Івана Котляревського.

Частина 3 — це стан страху, виснаження й внутрішнього блукання.
Еней пливе морем, не довіряючи ні богам, ні батькові, ні самому собі.

Навколо — гуляння, пісні, пияцтво й розгардіяш, а всередині — тривога, сни про Плутона і думки про пекло.
Це не академічне читання і не шкільна «Енеїда».
Це блюз — повільний, тягучий, іронічний і гіркий.

Так могла б звучати Енеїда сьогодні — як музика дороги, втечі й пошуку сенсу.
🎸 Жанр: blues / spoken blues
🎙 Формат: музична інтерпретація
📚 Основа: класичний текст Івана Котляревського
🎶 Проєкт: 14 пісень (серія)

Якщо вам відгукується такий формат — підтримайте українську
музику на шапку ❤️👇

5169 3600 1891 8569 ПБ. Дякуємо🤗

Попереду — продовження подорожі.

***

Іван Котляревський:

Гай! гай! та нігде правди діти,
Брехня ж наробить лиха більш;
Сиділи там скучні піїти,
Писарчуки поганих вірш,
Великії терпіли муки,
їм зв’язані були і руки,
Мов у татар терпіли плін.
От так і наш брат попадеться,
Що пише, не остережеться,
Який же втерпить його хрін!

Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорома, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.

Еней як відсіль відступився
І далі трохи одійшов,
То на другеє нахопився,
Жіночу муку тут найшов.
В другім зовсім сих каравані
Піджарьовали, як у бані,
Що аж кричали на чім світ;
Оці то галас ісправляли,
Гарчали, вили і пищали,
Після куті мов на живіт.

Дівки, баби і молодиці
Кляли себе і ввесь свій рід,
Кляли всі жарти, вечерниці,
Кляли і жизнь, і білий світ;
За те їм так там задавали,
Що через міру мудровали
І верховодили над всім;
Хоть чоловік і не онеє,
Коли же жінці, бачиш, теє,
То треба угодити їй.

Були там чесні постомолки,
Що знали весь святий закон,
Молилися без остановки
І били сот по п’ять поклон,
Як в церкві між людьми стояли,
І головами все хитали,
Як же були на самоті,
То молитовники ховали,
Казились, бігали, скакали
І гірше дещо в темноті.

Були і тії там панянки,
Що наряжались на показ;
Мандрьохи, хльорки і діптянки,
Що продають себе на час.
Сі в сірці і в смолі кипіли
За те, що жирно дуже їли
І що їх не страшив і піст;
Що все прикушовали губи,
І скалили біленькі зуби,
І дуже волочили хвіст.

Пеклись тут гарні молодиці,
Аж жаль було на них глядіть,
Чорняві, повні, милолиці;
І сі тут мусили кипіть,
Що замуж за старих ходили
І мишаком їх поморили,
Щоб послі гарно погулять
І з парубками поводитись,
На світі весело нажитись
І не голодним умирать.

Якіїсь мучились там птахи
З куделями на головах;
Се чесниї, не потіпахи,
Були тендітні при людях;
А без людей — не можна знати
Себе чим мали забавляти,
Про те лиш знали до дверей.
Ім тяжко в пеклі докоряли,
Смоли на щоки наліпляли,
Щоб не дурили так людей.

Бо щоки терли манією,
А блейвасом і ніс, і лоб,
Щоб краскою, хоть не своєю,
Причаровать к собі кого б;
Із ріпи підставляли зуби,
Я лозили все смальцем губи,
Щоб підвести на гріх людей;
Пиндючили якіїсь бочки,
Мостили в пазусі платочки,
В которих не було грудей.

За сими по ряду шкварчали
В розпалених сковородах
Старі баби, що все ворчали,
Базікали по всіх ділах;
Все тілько старину хвалили,
А молодих товкли та били,
Не думали ж, які були,
Іще як сами дівовали
Та з хлопцями як гарцювали,
Та й по дитинці привели.