Артем Лоік - Зірки (ALKEMIK prod.)

Описание: Пісня з альбому Артема Лоіка "Під покривалом". Вихід альбому 21.06.19

iTunes/Apple Music: https://apple.co/2L6gtlC
Spotify: https://spoti.fi/2KuSrBg
Deezer: http://bit.ly/2x6Voz5
Яндекс.Музыка: http://bit.ly/2KuSpcs
ВКонтакте: https://vk.cc/9whbzS

Текст

Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки
човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь… Хоч за вікном все теж…
Але ти бачиш значно далі, друже, як ростеш…
Але ти бачиш значно більше, друг, і зазвичай
ти бачив свою радість, а розгледів там — печаль…

Ти бачив свою силу, а розгледів свою — біль…
І бачив в тому — цукор, а розгледів в тому — сіль…
Але з кожним своїм кроком натираючи мозолі,
ти зміг побачити, що є і цукор в тої солі!

Із ростом розумів, де холодно від злив, —
твій корінь, що в тобі заритий Господом — міцнів!
А де світило сонце, було тепло, де високо
зійшло твоє коріння, чи творіння і засохло…

Де бачились лучі від сонця, де долав
перепони — зрозумів, що дійшов тільки до ламп!
І вимкнувши їх всі, дописавши свої шпори,
ти думав там стіна, придивився вийшла — штора!

Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки
човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!

Ніяк не надивлюсь… Із друзями росту…
Спочатку бачив повну пляшку, а потім пусту…
Спочатку бачив дружбу нашу, а потім розлом…
І те що нас звязало виявилось не вузлом…

Писав до забуття, все навів, а потім — стер…
Де бачив своє життя, — розгледів свою смерть…
Там, де бачив повний злет, — виходить низько впав…
Де бачив по пояс все, — ледве подолали вплав…

Побачив свої цілі, придививсь — вони не цілі!
Бачив яблуко Адама, придививсь — воно в руці є…
Так бажені без тями — гострі вершини гір, —
лишились камінцями у розбитих берегів…

Де море стало річкою, а в річку неба крізь
упала зірка нічкою, поки я ріс і ріс…
Зробила її калюжою, під ноги дітвори,
де ще плавають — не тонуть нескорені зірки!

Ніяк не надивлюсь, — до мене скрізь роки
човнами із калюж пливуть мої зірки…
І падають, як раз, до босих моїх ніг!
І я біжу, але ніяк не добіжу до них!