Артем Лоік - Запитав (1BULA prod.)

Описание: Пісня з альбому Артема Лоіка "Під покривалом". Вихід альбому 21.06.19

iTunes/Apple Music: https://apple.co/2L6gtlC
Spotify: https://spoti.fi/2KuSrBg
Deezer: http://bit.ly/2x6Voz5
Яндекс.Музыка: http://bit.ly/2KuSpcs
ВКонтакте: https://vk.cc/9whbzS

Текст:

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь.

Запитав — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!

Я знову ходжу сам по книжкам, як по стежкам...
Знову рву потім пишу і кидаю не в екран,
а в душі ті, котрі пущу до себе на вогонь,
де спішить серед дощу мій відчепленний вагон.

Це честніше буде ніж, мною пущений із рук
ніж, який не буде ніж, звук, який не буде звук,
вірш, який не буде вірш, яд, який не буде яд,
реп, який не буде реп, я, який не буду

я

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!

Запитав — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!

Перадам привіт батькам, ось і ми, як ви колись
по квартирам, по хаткам, посварившись розійшлись...
Мої вороги закляті, кращі друзі, тільки де
ми забули свої клятви, свою силу і себе!?

Врешті решт таке життя... Ми стали старші,
стали чесні, розумніші, мудріші, тільки не кращі!
Все навколо і в пітьмі, боючись даремно впасти
шукаємо на дні своє ілюзорне щастя!

Нас хапають знову тренди, знову одягають шмотки,
в’яжуть ціни, проблеми підставляють повні стопки,
забивають знову мізки і ми забуваєм цілі,
і спішим, як всі до миски, головне, щоб були цілі

наші голови і діти... Біля миски — більше премій,
навіщо нам летіти, ми щасливі і на фермі!?
Наші дії стали звуки, наші ноги стали в ряд,
наші крила — стали руки, наші ми всі стали

я

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!

Запитав — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!

І нічого не трапилось, той же парк за вікном,
але інші тепер багаті дешевим вином…
Але інші тепер до ночі, точніше до ранку,
як ми колись виходять і не потрапляють в рамки

навязані дорослими, тепер куди нам діти,
ті спогади, коли ми правду шукаєм, як діти...
Будуємо сенси, малюємо смисли,
а зараз краще розійтись, тільки руки потисли...

Так легко втратили жагу і забули питання,
наше повстання — з дружиною і сином в інстаграмі!
Нажаль не на годину, забули ким ми були,
так легко стали тими, — кого зненавиділи!

І крокуючи по сходам прямісінько в інферно,
ми проміняли свої сховані мрії на ферму!
Вже час прощатись і кінчається, мов би навмисно,
ця піся, обирай до себе підеш чи до миски!

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!

Запитив — хто ми є?
Тілько хто відовість...
Тут кожен знає тільки говорити — то моє,
не чіпай, відійди, не питай і не лізь!