ЧОМУ УКРАЇНА - РУСЬ, А РОСІЯ - НІ?

Описание: Лекція історика і політолога Олександра Палія (ФРАГМЕНТИ):

"За часів СРСР вперто замовчувався елементарний факт, що за часів Київської Русі Русь – це виключно територія Центральної України, тобто сучасних Київської, Чернігівської, Житомирської, Сумської, а також частин Вінницької, Черкаської та Полтавської областей.
З XII століття Руссю починає зватися ще й Західна Україна. Доказів цьому така кількість, що радянська історіографія просто не знала, що з ними робити, і видавала в друк "перекази" літописів, а не їхні оригінали.


У лекції Олександра Палія перераховано основні літописні згадки, які чітко вказують, що Руссю називалася виключно територія України.
Не Смоленська, не Залісся, і навіть не Новгорода, - а включно українські землі.

Ніколи в літописі не згадано ані "Суздальської Русі", ані "Заліської Русі", ані "Московської Русі" – усе це пізні вигадки імперських ідеологів. Русь завжди була лише одна – Київська.

Цей факт для вчених – загальновідомий "секрет Полішинеля".
Так, російський вчений Робінсон писав, що "серед усіх випадків вживання поняття "Руська земля" в "Слові о полку Ігоревім" немає жодного, який говорив би за те, що в ньому виражене уявлення автора про всі східнослов'янські князівства".
Інший російський історик Ключевський небезпідставно вважав суздальського князя Андрія Боголюбського першим власне російським князем: "З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену".

Менш добросовісні російські ідеологи довго намагалися створити міф, що нібито столиця Русі "переїхала" з Києва.
Теорія про масове переселення була сформована російським вченим Погодіним, однак навіть за радянських часів була визнана ненауковою.

Річ у тім, що, хоча літописи фіксують переселення сотень людей, в жодному з них немає згадки про масове переселення з Русі до Залісся.
Таке переселення досі є бездоказовим і ґрунтується виключно на здогадках, а також на тому факті, що в деяких російських містах (Переяславлі-Заліському, Рязані, Володимирі-на-Клязьмі тощо) назви річок повторюють назви Київщини і Переяславщини – Почайна (в російській мові вона стала "Пучай-рекою", Ручай, Либідь тощо. Однак хто здійснив це перейменування – переселенці, ностальгуючі за Батьківщиною князі чи їхні дружинники – достеменно не відомо.
Насправді, нікуди столиця Русі не переїжджала, як не переїжджала й сама Русь.

Водночас, у предків росіян внаслідок сепарації від Києва утворилася своя держава – Суздаль, яка також дістала назву Залісся, а ще пізніше назвалася "Московським государством".
Ця держава стала для предків росіян більш актуальною, ніж колишня метрополія. Із бездержавного статусу вийшли колишні фіно-угорські колонії Києва, ще кількасот років після того і не помишляючи називатися
Галицько-волинського князя Романа Мстиславича називають "самодержцем усієї Русі", у той час як, скажімо, щодо Андрія Боголюбського літопис повідомляє, що він "хотів бути самовладцем усієї Суздальської землі".

Відтоді всі галицько-волинські князі називалися князями і господарями "Руської землі" або "всієї Руської землі", а на їхніх печатках був відображений титул "короля Русі" (Rex Russiae). І в XV, і в XVI, і навіть у XVIII столітті у літописах географи чітко розрізняють Московію і Русь (див., наприклад, французьку карту 1754 р.).
У самій Московії терміни "Росия", "Россия" на позначення країни вперше і дуже обмежено почали вживати лише в XV столітті, з того часу, як в Москві з'являється ідея "Третього Риму", а московські царі починають претендувати на землі України.
Московія перейменувалася за царськими командами 1713 і 1721 років. Етнонім "русский" закріпився і того пізніше. У XVIII ст. цариця Катерина II "высочайшим повелением" остаточно наказала московському народові називатися "руськими" і заборонила йому вживати назву "московитяне".
Цікаво, що Московщина взяла для своєї нової назви грецьку транскрипцію слова "Русь", хоча, навряд чи є ще народ, який би взяв назву своєї країни з іноземної мови.
Українці ніколи не визнавали крадіжки імені "Русь". Вже в середині 18 століття в Україні з'являється "Історія русів", яка стверджує однозначно український характер Русі.
Тарас Шевченко у своїх творах жодного разу не застосовує слів "Русь" і навіть "Росія" і завжди пише про "Московщину".
В сучасній українській літературній мові утвердився етнонім "росіяни", у той час як прикметник "руський" залишено для всього давньоукраїнського.
У літописах рус чи русин – це завжди мешканець території України.
Саме цей етнонім "русин" масово зберігався на Західній Україні до ХХ століття, а подекуди на Закарпатті – й до сьогодні.
Тому історія Росії має таке ж відношення до історії Русі, як, скажімо, історія Анголи і Мозамбіку до історії Португалії.
Чи історія Індії – до історії Великої Британії.

Моя книга англійською A HISTORY OF UKRAINE в кіндл-форматі - https://www.amazon.com/HISTORY-UKRAIN...

Якщо вам подобаються мої відео або книги, ви можете це підтримати: https://www.patreon.com/oleksandr_pal...