Джаз життя (Ніч, коли джаз врятував місто)

Описание: #darkcountry #music #ukranianmusic #aimusic #story
18 березня 1919 року. Новий Орлеан, штат Луїзіана

Все почалося з листа, який надійшов до редакції газети The Times-Picayune. Автор, який називав себе «Дроворубом» (The Axeman), стверджував, що він не людина, а «демон із найпекельнішого пекла». Він уже вбив кількох людей (переважно італійських бакалійників), вриваючись до їхніх домівок уночі та використовуючи їхні ж власні сокири.

У своєму листі він зробив місту ультиматум:

«Я дуже люблю джазову музику, і я клянуся всіма дияволами в пеклі, що жодна людина не буде вбита в чиєму домі гратиме джазовий оркестр у той час, про який я згадував... Одне можна сказати напевно: ті з вас, хто не буде грати джаз у вівторок ввечері (якщо такий знайдеться), отримають мою сокиру».

У вівторок, 18 березня 1919 року, Новий Орлеан був найгучнішим містом на планеті.

Люди забивали джаз-клуби до відмови. Професійні оркестри грали в ресторанах та готелях (наприклад, у знаменитому St. Charles Hotel). Тисячі звичайних громадян виносили грамофони на ґанки або самі брали до рук інструменти.

Тієї ночі не було скоєно жодного вбивства. Сокира мовчала, поки місто танцювало під звуки труб та тромбонів. Кажуть, що навіть композитор Джозеф Джон Давілла терміново написав пісню під назвою «The Mysterious Axeman's Jazz», яка стала справжнім хітом того року.
Вбивця так і не був спійманий. Його останньою підтвердженою жертвою став Майк Пепітоун у жовтні 1919 року, після чого «Дроворуб» просто розчинився в тумані історії, залишивши по собі лише легенду про те, як музика змогла на одну ніч зупинити смерть.
______________
Текст
Тінь промайнула в старому дворі,
Смерть затаїлась у синій порі-і-і.
Дроворуб гострить свій холодний метал,
Ніч забирає життя в свій підва-а-а-ал.

Грай цей джаз, поки серце б’ється,
Пекло сьогодні над нами сміється.
Труби ревуть, щоб відгнати біду,
Я крізь вогонь в цьому танці іду-у-у.

Він написав: «Я — демон нічнИй»,
Мій вирок кожному буде страшний-и-ий.
Тільки для тих, де музика гра,
Смерть омине, бо не ваша пора-а-а-а.

Місто не спАло, джаз дико лунав,
Кожен в ту ніч свою душу спаса-а-а-ав.
Більше сокИра не впала на пол,
Джаз переміг цей кривавий розко-о-о-ол.

Грай цей джаз, поки серце б’ється,
Пекло сьогодні над нами сміється.
Кожну ніч в нас музика грає,
Люди живі поки нота ... лунає.

Стихли кроки... в тумані густому,
Більше не прийде він в жодну додо-о-о-ому.
Тільки труба десь вдалині співає,
Серце той жах ... ще пам'ятає.

Ми вижили... дЯкуючи цій грі...
Але що чекАє... нас на зорі-і-і...
Що буде ... коли музика затИ-и-ихне?
Над ким сокИра ... знову зави-и-и-и-исне?
...
знову зави-и-исне