Історія гвардійця: життя після поранення

Описание: «Встав, одягнув - і пішов жити далі». Так про свій протез говорить капітан Владислав Бурханов. Він командував підрозділом на передовій, зазнав важкого поранення, але повернувся до війська. І нині допомагає іншим захисникам відновитися після фронту як офіцер служби соціального супроводу 26 Закарпатського полку Національної гвардії України. А почалося все у 2022 році, коли Владиславу після розподілу до частини, доручили сформувати взвод — це тридцять військових. Згодом під його керівництвом опинилися понад сотня бійців – так зріс рівень відповідальності до командира роти. Пам’ятає гвардієць і перший виїзд - одразу на передові позиції на Куп’янському напрямку. Командир ішов разом із підлеглими, долаючи кілометри до крайньої точки сектору, де до ворога залишалися десятки метрів. Навесні під час виконання бойового завдання офіцер пережив першу втрату побратима. Тоді, каже, по-справжньому усвідомив ціну кожного рішення. Згодом нічний вихід, активність ворожих дронів, затримка на контрольній точці. Крок убік із тропи - і вибух. Владислав підірвався на міні. Попри біль і шок, сам наклав турнікети. Побратими евакуювали його з позицій – несли 8 км. Уже в машині «швидкої» він зателефонував дружині — попросив не хвилюватися. Далі лікарні, операції, протезування, реабілітація. Після відновлення - рішення повернутися до служби. Наразі офіцер служби соціального супроводу 26 Закарпатського полку Національної гвардії України працює з військовими, аби разом пройти той самий шлях, який уже подолав сам. Історія Владислава Бурханова - не про втрату. Вона про відновлення, силу і лідерство. Війна змінила його тіло, але не змінила характер. І сьогодні, допомагаючи іншим знову відчути ґрунт під ногами, він доводить: життя після поранення не зупиняється. Воно триває. І треба рухатися вперед: крок за кроком, впевнено і гідно.