Очеретяний кіт – Простір | Live 29.01.26 | ПІЧ

Описание: Мій товариш до мене приходить вночі,
Він мене не будить, бо має ключі.
Він на кухні сідає, а собі сплю.
Він там вірші складає,
а я їх не люблю.

Та, буває, щось раптом насниться дурне,
і встаєш, щоб здійснити невідкладне турне.
І до ліжка зворотню долаючи путь,
я питаю в товариша: "А як тебе звуть?"

І він завжди називає ім'я,
що ніколи не чув від товариша я.

Це ім'я кострубате,
що ніколи не чув,
я не можу згадати,
бо одразу забув.

І я знову лягяю, і сниться мені,
що ми вдвох ідемо на далекі вогні.
І товариш не бачить обличчя мого,
бо дивлюсь я на всесвіт очима його.

Простір - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.

Все під снігом замовкло, тільки річка рида.
Щось бурмоче на броді скажена вода.
Ніч гартує свой морок
і зірками бринить,
а на березі тому
багаття горить.

Так горить, аж танцює, висвітлює ліс.
Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз.
І товариш мій входить спокійно в потік.
а мене, замість нього, смертний холод обпік.

Простір - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.

Прокидаюсь я ранком,
телефон дзеленчить, -
буде хтось, безголовий,
мене розуму вчить.
Я веду з ним розмову,
сам себе їдучи,
і все дивлюсь навколо, -
хто тут був уночі?

Раптом - зирк на підлогу, - там лежить біля ніг
білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг...

Простір - навколо простір,
а порожнечі нема.
В гості, до себе в гості
нас кличе біла зима.