А Я БУЛО, ЗНЕВІРИЛАСЯ... Еліна Бойко

Описание: А я було , зневірилися... тихо й просто ...
Я раптом перестала Богу довірять
В моїй душі ставало темно й пусто
І я відчула, що втрачаю Благодать ...

Ні, я не впала, навіть не спіткнулась .
Я несла хрест до вічної мети ...
Але дитяча Віра в серці похитнулась,
Чим далі йшла, тим важче було йти ...

Гірка зневіра так прокралася неждано,
І в серці своє місце зайняла ...
Я вірила у хрест, спасіння мені дане ,
Я вірила у Бога, але Віри не йняла...

Звідкіль цей гіркий корінь в мені взявся ?
А просто з незначних дрібниць ...
Коли мій плач гіркий у Небо знявся ,
Коли я перед Богом впала ниць ...

Він промовчав у ту хвилину ...
Мій Бог мені не відповів !
Тяжке мовчання, не одну годину,
" Довірся Богу !"- Дух мені велів.

І так не раз, не два, бувало часто,
Що я молюся, А мій Бог - мовчить.
І раптом Віри обірвалося намисто,
І на вустах Молитва не бринить.

Я перестала Господа благати,
Я перестала щось Його просить ...
Зневіра закувала серце в грати,
" Кому молитися, твій Бог мовчить !"

" Ти не достойна, Бог тебе не чує !"
... і раптом я побачила Христа,
Як Він дорогою страждають крокує,
Як Він висить не дереві хреста .

Я раптом стала свідком Його муки,
Його Молитви в Гефсиманії, в саду ...
Як Він до Неба зводив Свої руки,
" Нехай мине ця чаша , Ні піду !"

Невже Господь Христа не чує ?
Невже Його Молитва - звук пустий ?
Він на Голгофі, смерть уже чатує,
" О ,непокинь Мене , Отець благий ,

О, не покинь !"- та Небо потемніло ...
Господь залишив Сина на хресті.
А серце боляче стискалось і щеміло,
Невже Ти не почув Слова Святі ?! "

Ні, Я почув ! Та важко було чути...
Й кидати Сина в страшний смертний час ...
Я можу відповідь не дать, та не забути ,
Я завжди діти пам'ятаю вас !

Буває й так, що треба промовчати ,
Щоб Віра стала золотим литтям .
Коли ти від зневіри будеш знемагати ,
Я буду поруч, лиш вір Мені дитя !" ...

А я було , зневірилися, Боже,-
Пробач зневіру і прости за все ...
І серце іншого промовити не може -
" Я ВІРЮ БОГУ ! ВІРЮ НАД УСЕ!"