Відеолекція 3. Самооцінювання роботи школи: базові принципи, хибні уявлення, застереження і ризики.

Описание: Відео зненацька обривається... Це не випадково. Увага запитання: що я казав учителям щодо викладання математики в гуманітарній гімназії?
Ще має бути математика для... ?
Відповідь буде у відеолекції 3+
Самооцінювання роботи школи потрібне для того, щоб зрозуміти на якому етапі розвитку знаходиться школа, що їй робити далі, наскільки вдалим є керівництво тощо. Саме на основі результатів самооцінювання на кінець поточного року має плануватись розвиток закладу освіти на наступний навчальний рік, визначатись актуальні зони росту.
Воно стане ознакою ефективної школи лише у випадку, якщо регулярне відстеження результатів матиме наслідком подальшу корекцію педагогічної діяльності, стане підставою для ефективного планування розвитку школи.
Самооцінювання не варто проводити, якщо ми не готові впроваджувати зміни, інвестувати час і зусилля у подальші дії, робити управлінські висновки та започаткувати практику постановки цілей з покращення якості, реалізовувати програми професійного розвитку педперсоналу, перебувати в постійному режимі покращення якості.
Адже самооцінювання проводиться на заради самооцінювання, а для:
1) виявлення можливостей закладу освіти для підвищення якості освіти;
2) визначення перспективних напрямків діяльності педагогічного колективу з підвищення якості освіти.

З якими проблемами можуть зіткнутися розробники системи самооцінювання якості шкільної освіти?
1. На сьогодні відсутні критерії оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, які б були затверджені на державному рівні.

2. В українському освітньому просторі існує яскраво виражений дефіцит культури забезпечення якості освіти.

3. Реальні результати роботи шкільного колективу й окремого вчителя можна відстежити лише на віддалі часу.

4. Попри наявність стандартів і жорсткої регламентованості роботи школи, реальна якість освіти на рівні окремого закладу залежить від неформальної категорії – внутрішньої культури якості, яка є складовою організаційного менеджменту.

5. Проблематичність перенесення найкращих практик самооцінювання роботи закладу загальної середньої освіти з одного контексту до іншого. Тому неповторна система самооцінювання має бути вибудувана/спроектована з урахування контексту, у якому вона буде функціонувати, унікальності кожного закладу освіти.

6. На рівні закладу освіти у нас практично не відстежуються загальноприйняті у світі показники(обсяг фінансування на одного учня, співвідношення кількість вчителів та учнів, площа приміщень на одного учня тощо), які дають змогу оцінити ефективність використання матеріальних і людських ресурсів.

7. Не відстежується так званий «шкільний фактор» впливу на стан здоров’я дітей попри те, що збереження, підтримка і відновлення здоров’я дітей є одним із найважливіших показників якості шкільного середовища.

8. Оцінити роль школи в досягненні запланованого рівня якісних параметрів академічних досягнень учнів досить складно в умовах масового поширення репетиторства та дії інших нешкільних факторів(впливу сім’ї, самостійного навчання он-лайн тощо).

9. Переважає традиційний підхід до оцінки якості «виховної роботи», який базується на кількісних, в основному, формальних показниках .

Які хибні уявлення можуть стати на заваді побудові адекватної системи самооцінки якості роботи закладу загальної середньої освіти?

Перш за все слід відмовитись від наступних стереотипних «індикаторів» якості освіти:
1. Показники ЗНО не є базовими для самооцінки роботи школи. ЗНО не проводиться для оцінки якості освіти, воно має завдання оцінити персональні досягнення випускника і на основі цього забезпечити справедливий доступ до подальшого навчання. Створення усіляких рейтингів шкіл за результатами ЗНО є відвертою профанацією ідеї оцінки кості освіти.
2. Кількість переможців предметних олімпіад, наукових робіт у МАН чи різноманітних конкурсів не є валідним показником якості освіти в тому чи іншому закладі освіти(це частково лотерея, частково результат роботи репетиторів чи консультантів…).
3. Вступ випускників до ВНЗ лише опосередковано віддзеркалює ефективність педагогічної системи школи й в умовах, коли близько 80% від їх загального контингенту стає студентами, цей показник нівелюється.
4. «Престижність» школи й фактори, які із неї випливають(конкурс тощо) можуть лише відбивати уявлення місцевої громади про комфортність навчання, бажане соціальне оточення тощо.
5. Бездоганно оформлена документація школи(вчасно подані звіти «про проведені заходи» як і самі «заходи») аж ніяк не є індикатором якості її роботи.
6. В освітній сфері не діє один з основних законів матеріалістичної діалектики: перехід кількісних змін в якісні. Кількість(паперів, заходів тощо) тут не завжди призводить до зміни якості.
Кількість дуже часто вбиває якість.