В віршах _ Леся Українка - Мріє, не зрадь!..

Описание: https://send.monobank.ua/jar/9vGK8mCR5R
Якщо маєте бажання, то можете підтримати (частина коштів піде на допомогу постраждалим від обстрілів в моєму місті - місті Нікополь Дніпропетровської області, а також на донати військовим)

Контент створено методом генерування пісні за допомогою ШІ (штучного інтелекту), на основі вірша та зображення Лесі Українки.
Контент немає на меті образити чиїсь почуття і створений, виключно, для популяризації української творчості.

Одного лютневого дня 1871 року в невеликому містечку Новоград-Волинський народилася дівчинка, якій судилося стати голосом українського народу. Її назвали Ларисою, але згодом увесь світ знатиме її як Лесю Українку. Дитинство Лесі минало серед мальовничих поліських пейзажів, які вона ніжно любила. Вона слухала, як шумить ліс і співають пташки, і в цих звуках природи вже тоді чула мелодії своєї майбутньої творчості.

Родина Косачів була особливою. Мати Лесі, Олена Пчілка, письменниця й громадська діячка, навчала дітей любити рідну мову, а батько, Петро Косач, завжди підтримував прагнення доньки до знань. Леся росла допитливою, наче маленька мавка. Їй усе було цікаво: книги, музика, мистецтво. Здавалося, перед нею відкритий цілий світ.

Але доля зробила жорстокий поворот. У 10 років Леся захворіла на туберкульоз кісток — хворобу, яка принесла їй багато болю й відчайдушної боротьби. Її життя, що могло б бути безтурботним, перетворилося на постійну боротьбу із тілесними стражданнями. Та навіть коли її тіло знемагало, її дух залишався незламним. Вона взяла за правило: «Я буду боротися!»

Одного разу, коли вона сиділа біля вікна, вдивляючись у вечірню тишу, з її пера народилися слова:
«Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей…»
Цей вірш став її молитвою, її зверненням до найзаповітнішого. Для Лесі мрія була тим вогником, який не дозволяв зневіритися навіть у найтяжчі часи.

В останні роки життя вона багато подорожувала — шукала клімат, який міг би полегшити її страждання. Грузія, Єгипет, Італія… Усі ці місця були для неї тимчасовими притулками, але серце завжди лишалося в Україні. Вона мріяла про рідний край — вільний, незалежний, сповнений світла й радості.

1 серпня 1913 року Леся Українка пішла з життя в грузинському містечку Сурамі. Їй було лише 42 роки, але за цей короткий час вона змогла створити твори, які переживуть століття. Вона залишила нам не лише свої тексти, а й приклад життя, сповненого мрій, боротьби й віри в те, що краса та правда завжди перемагають. Її слово досі звучить, як пісня, що надихає навіть у найтемніші часи.

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
і тепер вже немає мені вороття.

Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє — дарма!

З/VІІІ 1905

#ввіршах #поезіяукраїнською #українськамузика #поезія #поезія_вірш_вірші #вірші #віршіукраїнською #творчість #пісня #тарасшевченко #шевченко #музикаукраїни #музикаукраїнською #сучаснамузика #українськапоезія #вірш #стус #васильстус #ші #штучнийінтелект #ai #сосюра #володимирсосюра #мрія #українка #лесяукраїнка #україна #українськийютуб #україномовнийютуб #українськийконтент