Наяву / Ukrainian Post-Punk

Описание: #postpunk #ukrmusic
Тиша — ніби ковдра на плечі,
Твої слова тікають крізь ключі.
Ми загубились між двома думками,
Ти так далеко — навіть між рядками.

Холодний вечір лізе в мої вени,
Світло лампи робить нас зелений.
Я б розповів усе, що серце знає,
Та голос вирізає паузами “маєш”.

А я тримаю тебе, мов сни наяву,
Ти розливаєшся світлом — я не вловлю.
Між нами простір, що дихає снігом,
Ми — два кораблі, що не стали одним.

А я тримаю тебе, хоч не маю прав,
Стерті дороги ведуть у твій старий квартал.
І як би не гасли наші маяки —
Я йду до тебе крізь темряву руки.

Дихаю тобою крізь кілометри,
Наче ноти в старій магнітній стрічці.
Час зникає — тільки ти і голос,
Сон втікає, але ти лишилась поруч.

Сліди від пальців на холодній склі,
Ми не ідеальні — тільки теплі й малі.
Розкажи мені, що ще не сказала,
Я тебе чую навіть коли ти мовчала.

А я тримаю тебе, мов сни наяву,
Ти розливаєшся світлом — я не вловлю.
Між нами простір, що дихає снігом,
Ми — два кораблі, що не стали одним.

А я тримаю тебе, хоч не маю прав,
Стерті дороги ведуть у твій старий квартал.
І як би не гасли наші маяки —
Я йду до тебе крізь темряву руки.

І якби світ зникав по колу —
Я б знов обрав твою тишу й голос.
Бо навіть тінь твоя ближча за всіх,
Бо навіть сон твій звучить, наче сміх.

Тримай мене,
поки я ще твій наяву.
Тримай мене,
поки я ще відчуваю, що живу.