Вогонь, залізо і воля.

Описание: На світанку 5 червня 1775 року над Дніпром повільно здіймався туман. Пахло рибою, вербовим димом і недоспаною тривогою. У Січі ще не знали, але вже відчували — щось наближається. Щось, що не схоже на ворога в полі бою. Бо це йшло не з фронту, а з-за спини.

Російське військо, більше десяти тисяч багнетів, мовчки стиснуло кільце навколо Січі. Генерал Текелій, холодний і без емоцій, привіз не війну — вирок. У столиці імператриця Катерина ІІ давно вирішила: Січ — зайвий спогад про свободу. Вона мала зникнути.

Козаки зібрали раду. Дехто стискав шаблю, дехто хапався за хрест. Всі дивилися на Калнишевського. Йому було вже під 80, але голос мав твердіший за меч:

— Не від меча гинемо, браття, а від зради і хитрощів. Але воля — не в мурах, а в серці.

Боротьби не було. Її не дали. Січ здалася — не злякавшись, а розуміючи: цю війну виграно не силою, а підступом.

Всю Січ — з храмами, куренями, скарбами й пам’яттю — російські війська зрівняли з землею. А коли все вже тліло в попелі, коли козаки були в кайданах або в розсіянні, Катерина II видала “указ про знищення”. Через два місяці після того, як Січ уже була стерта.

Але козацька воля не зникла. Частина запорожців не скорилася. Вони вирушили за Дунай, у турецькі степи, і заснували нову Січ — Задунайську. І знову здійняли свій прапор.

Бо Січ — це не тільки земля. Це — стан душі. І той, хто вільний серцем, завжди знайде новий берег.
#interesting_history_ua #history #україна #історія_україни #історія #історіяукраїни #ukraine #козаки #гетьман #січ