Не можна ставити питання мобілізації, якщо війна спрямована у вічність

Описание: Ігор Луценко закликає до совісті цивільних до четвертих роковин великої війни з Росією і порушує проблему мобілізації
Мобілізація під час війни та мобілізація у мирний час це не одне і теж. Під час війни мобілізовані не служать, мобілізовані воюють. Це дуже велика проблема коли мобілізовані у воєнний час служать. Ще більша проблема коли під час війни починають служити контрактники (добровольці).
Ставлення в суспільстві до людей які служать під час війни м’яко кажучи неоднозначне. Принаймні, якщо людина служить під час війни, то чому б їй не служити вічно. Ніякого співчуття у такому випадку не виникає.
Війна передбачає перебування у стані війни. Війна це тимчасове і стан перебування у війні не може тривати вічно. А ось служити можна вічно.
Кожна війна має інтенційність (спрямованість) на завершення, але ніяк не у вічність. Спрямованість на завершення передбачає повну віддачу і максимальну концентрацію. Не можна вимагати від людей мобілізації, апелювати до їх сумління, якщо війна не має інтенції на звершення. Інтенція на завершення не формується гаслами кордонів 1991 року чи дипломатичними зусиллями на підписання мирної угоди, бо вже набридло воювати. Це взагалі алогічно вимагати мирну угоду, демонстративно відстоювати дипломатію і при цьому вимагати від населення мобілізацію, тобто перехід у стан війни.
Інтенція на завершення війни формується відчуттям надриву у громадянина. Це відчуття надриву в громадянині формує влада. Якщо президент створює оборону країни на Міндічах у Цукерманах та гаслах «світло переможе темряву», то відчуття надриву у пересічних не формується. Не формується воно й апеляцією військових до цивільних. Претензії Ігора Луценка мають бути спрямовані до Зеленського, а не громадян, які, бачите, не бажають прийняти війну спрямовану у вічність.
Підтримати канал:
💛💙Картка ПриватБанку: 5168 7451 3188 6761
💛💙Картка МоноБанку: 4441 1144 0758 1667
💎 PayPal: [email protected]