Палац Ґрохольських-Терещенків. Жіночий монастир Свято - Різдва Христового. смт.Червоне,

Описание: Своєму розвитку у середині ХІХ – на початку ХХ століть Червоне завдячує відомій родині Терещенків, які мали там свій палац, цукровий завод, займалися літакобудуванням і розвивали місцеву інфраструктуру.Триповерхова будівля у неоготичному стилі з просторим балконом, високою вежею і великими вікнами одразу заворожує. Хоча на фасаді видніються тріщини, але стіни ще міцно стоять, і залишається тільки здогадуватися, які спогади береже кожна цеглинка.Палац побудував у 1851 році Адольф Грохольський. Після його смерті будівля перейшла у власність дружини Ванди, яка згодом продала маєток Федору Артемійовичу Терещенку. Балкон і театр уже добудували тут Терещенки.Маєток площею 58 гектарів був обгороджений муром, і на його території, окрім палацу, свого часу розташовувалися будинки для прислуги, озера, а ще - парк із липами, кедрами та корковими деревами.На балконі палацу зображений герб родини Терещенків із викарбуваними словами «Стремление к общественным пользам». На жаль, тепер тільки з усних розповідей відомо, що всередині величної будівлі були мармурові сходи та люстри з венеціанського скла.Серед місцевих жителів побутують легенди про загадкові підземелля маєтку, які ніби ведуть до місцевої церкви, закладеної Терещенками, та до сусідніх сіл.Проте історія та політика внесли свої корективи в долю Терещенків, їхнього маєтку та авіації. Після жовтневої революції родині довелося емігрувати за кордон. Завод спочатку перевезли до Росії, а потім у Францію. Самі ж власники маєтку оселилися на Лазурному узбережжі.Палац стояв замкнутий, і ні в кого з місцевих жителів навіть думка не виникала виламувати двері, аж поки у Червоному не з’явилися більшовики. З маєтку винесли чимало цінних речей, а що залишилося, вже забрали по домівках люди. У містечку розповідають, що навіть у 1990-х роках тамтешні господині пригощали гостей із посуду Терещенків.Просторий палац довго порожнім не стояв. Спочатку в ньому оселився сирітський будинок. У 1927 році в одній із частин будівлі виникла пожежа. Понівечене приміщення відреставрували на радянський манер у 1946 році. Тоді ж із палацу зникла тераса, на місці якої облаштували їдальню, а замість художньо оздоблених перил встановили металеві конструкції, які з часом поіржавіли.Згодом у палаці функціонувало фабрично-заводське училище, де готували фахівців для цукрової промисловості. Навчальний заклад залишив по собі слід на даху маєтку, на якому білою фарбою видніється великий неестетичний напис «ФЗУ 1970».Життя в архітектурній пам’ятці припинило вирувати у 1991 році, коли її стіни залишило училище, і хтось зухвало повалив на землю неоготичні ворота Терещенків. Тоді й повторився сценарій початку ХХ століття, коли до маєтку прийшли люди, вирізаючи труби та зриваючи підлогу для власних потреб. Фонтан навпроти центрального входу в палац, на якому тепер тільки височіє хрест, бо бронзові рибки хтось демонтував на металобрухт.Завершуючи прогулянку навколо палацу, підходимо до дверей із табличкою «Не заходити». Саме в тій частині будівлі на двох поверхах проживають черниці. Аби облаштувати приміщення для монастиря, у центральному корпусі полатали дах і встановили металопластикові вікна. Поруч розташований Храм царських мучеників і монастирська трапезна на другому поверсі маєтку.