Повітря в оксамиті. Прохор і машини

Описание: (Куплет 1)
Твій аромат ще спить на моїй шкірі,
Ми прожили, забувши межі й міри.
Ти шепотіла те, чого не пригадаю,
У прірві цій я й досі десь зникаю.

(Куплет 2)
Смужки світла від штор на обличчі твоїм.
Ти мовчала спокійна у півмороку цім.
За вікном почав дощ свій неспішний такт,
В обіймах твоїх все було саме так.

(Приспів)
І оксамитом диха ніч,
Ми з тобою віч-на-віч.
Кожен подих, кожен знак —
Все застигло просто так.
Між «привіт» і між «прощай»
Ти мене не відпускай.

(Куплет 3)
Ми мчали крізь вулиці, чужі до сну,
Ділили на двох одну таємну весну.
Попіл від спогадів ліг на скло,
Ми раділи, що сонце ще не зійшло.

(Куплет 4)
Срібна сережка в м’ятій постелі,
Свідок тепла в моїй порожній оселі.
Ти тихо пішла, ще до зорі,
Залишивши сумнів в моїй голові.

(Приспів)
І оксамитом диха ніч,
Ми з тобою віч-на-віч.
Кожен подих, кожен знак —
Все застигло просто так.
Між «привіт» і між «прощай»
Ти мене не відпускай.

(Куплет 5)
Йду берегом річки, де вітер гуде,
Твій привид за мною незримо іде.
Вода нашу пісню шепоче в пітьмі,
Я з нею співаю цей мотив до зорі.

(Бридж)
Твій образ шукаю у снах, як скарб,
На серці лишив він радісний страх.
Я так і не вмію тебе відпускать,
З теплом твого тіла хочу засинать.

(Аутро)
Хай ніч мене знову туди поведе,
Де ніжне тепло твоє ще живе.
У тиші я зможу почути твій крок,
Ти — мій недописаний в серці рядок.