Епістемологічна інверсія богопізнання: від «знати про Бога» до «бути знайденим Богом»

Описание: У цьому відео ми розглядаємо, як у святоотцівській традиції Святе Писання стає не просто текстом для цитування, а реальною духовною «поживою» для людини. Вихідною точкою є знаменитий образ Григорія Ниського: богонатхненні слова Нового Завіту подібні до зерна, яке ще не є хлібом. Щоб зерно стало їжею для людини, воно мусить пройти шлях обмолоту, очищення від полови, помолу і випікання.

Так само й Писання потребує «тоншого огляду» — духовно-інтелектуальної праці розрізнення, контекстуального читання, догматичного горизонту Церкви, аскетичного критерію (плід чеснот) і виходу до духовного сенсу, що відкриває реальність у Христі. Без цього «сире зерно» тексту може живити не νοῦς (ум/розум), а ἀλογία (нерозсудливість): породжувати буквалізм, поверхневі висновки, моральні спрощення або навіть полемічну агресію.

Далі ми переносимо цю герменевтичну настанову в євангельський образ Закхея. Його бажання «побачити» Ісуса — це не психологічна цікавість і не пошук додаткових фактів про Бога, а рух до події зустрічі, яка перевищує звичні межі мислення. Жест Закхея — «вилізти на дерево» — читається як символ розриву з горизонтом самоочевидності: вихід з натовпу людських думок, страхів, статусів і соціальної інерції, щоб Бог не залишився лише «предметом серед предметів». Тут відкривається апофатичний вимір богопізнання: Діонісій Ареопагіт описує Бога як Того, Хто перевершує розум і суще, а тому пізнається надрозумно — через «повне невідання», яке є не відмовою від істини, а очищенням від ілюзії володіння нею.

У цьому ключі ми розкриваємо головну інверсію: істина про Бога не «добувається» і не конструюється, а дарується; справжнє бачення починається там, де людина перестає бути режисером власного «бачення». Саме тому формула «Бог приймає форму кожного, хто дивиться на Нього… і в Ньому ми починаємо споглядати себе» стає описом богословського механізму зустрічі: не ми задаємо Богові форму, а Бог, приймаючи «форму нашого погляду», відкриває нам правду про нас самих і виводить з ілюзії самодостатності. У зв’язку з цим залучаємо й мотив «вченого незнання»: бачити Бога означає визнати, що Бога неможливо «вмістити» поняттям, визначенням чи ярликом.

Підсумок відео: шлях від «зерна» до «хліба» у Григорія Ниського та шлях Закхея до Христа описують одну реальність — перехід від сирої буквальності до зрілої герменевтики, від об’єктивації до співпричасності, від знання як володіння до пізнання як дару і преображення. Це відео — про те, як читати Писання так, щоб воно не просто повідомляло, а реально «годувало» людину Богом.

Проповідь настоятеля храму Святих Жінок Мироносиць м. Києва і викладача Київської православної богословської академії - протоієрея Володимира Сміха.

👍 Натисніть «Подобається», щоб легко знайти це відео у розділі ваших вподобаних.
🔔 Підпишіться на канал, щоб отримувати нові відео і нічого не пропустити    / @volodymyrsmikh