Ждан Безвербний — Втеча трьох братів з города Азова ("Дума про братів озівських")

Описание: "Втеча трьох братів з Азова, з турецької неволі"
(версія)

Ой то не пили то пилили,
Не тумани вставали,—
Як із землі турецької,—
Із віри бусурменської
З города Азова, з тяжкої неволі
три братики втікали.
Ой два кінними, третій піший-пішениця,
Як би той чужий-чужениця.
За кінними братами біжить він, підбігав,
Об сирі коріння, об білі каміння
Білі ніжки свої козацькі посікає,
Кров'ю сліди заливає.
Ой до кінних братів добігає,
Коней за стремени хапає,
Слізьми проливає,
Словами промовляє:
"Братики мої рідненькії,
Як голубоньки сивенькії,
Станьте, конів попасіте,
Мене обіждіте,
Із собою візьміте,
До городів християнських хоч мало підвезіте".
Тії брати теє зачували,
Словами промовляли:
"Братику ти наш рідний,
Як голубоньку сивий!
Гей, ми і самі не втечемо,
І тебе не візьмемо.
Буде з города Азова погоня вставати,
Тебе, братику, минати,
Будуть в тернах да в байраках
На спочинках минати.
А нас будуть, кінних, доганяти,
Стріляти, рубати
Або живцем в гіршу неволю завертати".
Теє промовляли,
Одтіль побігали...

Найменший братець піший-піхотинець"
За кінними братами уганяв,
Коні за стремени бере, хапає,
Дрібними сльозами обливає,
Словами промовляє:
"Братики мої рідненькі,
Голубоньки сивенькі,
Не хочете ви мене з собою брати,—
Назад коней завертайте,
Із піхов гострі шабельки виймайте,
Мені з пліч голівоньку здіймайте,
Тіло моє порубайте,
.У чистім полі поховайте,
Звіру да птиці, туркам на поталу не подайте".
Тії брати теє зачували,
Назад коней завертали,
Словами промовляли:
"Братику наш милий,
Голубоньку сивий,
Що це ти кажеш,
Наше серце ножем мов пробиваєш.
Руки наші на тебе не здіймуться,
І шабельки на дванадцять частей розсиплються,
І душа наша гріхів до віку вічного не
відкупиться:
Зроду, братику, сього не чували,
Щоб рідною кров'ю шаблі промивали
Або гострим списом оброщеніє брали".
"Прошу же вас, братця,
Хотя ж ви до мене одно милосердіє майте:
Будете в терни да в байраки в'їжджати,
В запилі тернове верховіття стинайте,
На дорогу покидайте:
А нехай же я буду знати,
Куди за вами, кінними братами, тікати",
Уже два кінні козаки
В терни да в байраки в'їжджали;
Середульший братець милосердіє має,—
В запилі тернове верховіття стинає,
На дорогу покидає,
Найменшому брату признаків зоставляє:
"А нехай же і він буде знати,
Куди за нами до отця, до матері, до роду
втікати",
З тернів да з байраків виїжджають,
На полівку взбігають,
На степи високі,
На шляхи широкі,
На дороги розхильні.
Тоді середульший братець велике
милосердіє має,
До старшого словами промовляє:
"Що ти, брат, знаєш,— давай ми з себе сині
жупани скидати,
Червону да жовту китайку видирати,
На дорозі покидати,
Найменшому брату признаків зоставляти:
А нехай же і він буде знати,
Куди за нами, кінними братами, тікати".
Старший братець ізгорда словами промовляє:
"Що мені за вдобство своє турецьке добро на
шматки рвати
Та по шляху розкидати,
Найменшому брату признаків зоставляти?
Він і жив і здоров буде,
Так без всяких признаків додому прибуде".
Середульший братець велике милосердіє має,
У себе червону та жовту китайку видирає,
На дорогу стеле-постилає,
Найменшому брату признаків зоставляє:
"Нехай же він буде знати,
Куди за нами до отця, до матері, до роду
втікати!"
Тоді ж то середульший братець милосердіє мав,
До старшого брата словами промовляв:
"Тут, брате, води погожі, трави хороші,
Очерети вдобні,
Станьмо, конів попасімо,
Мало-немного обіждімо,
Чи не прийде до нас піший-піхотинець?"
Старший братець ізгорда словами промовляє:
"Чи іще тобі турецька каторга не увірилася,
Сира сириця в руки не в'їдалася.
Ото як будеш найменшого брата піджидати.
Буде з города Азова велика погоня вставати,
Його буде пішого на спочинках минати,
А нас буде, кінних, доганяти,
На три штуки рубати
Або живцем у гіршу неволю завертати".
Найменший братець, піший-піхотинець,
У терни да в байраки убігає,
Тернове верховіття ізнаходжав,
Бере в руки, хапає,
Дрібними сльозами обливає,
До серця козацького молодецького прикладає:
"Ой тут же мої братики проїжджали,
Велике на мене милосердіє мали,
Мені на дорогу признаків покидали".
Біжить він, підбігає,
Із тернів да з байраків, із мелюсів вибігав,
На полівку збігає:
Нема ні тернів, ні байраків
Да ніяких признаків,
Тільки поле леліє,
На йому трава зеленіє,
Біжить він, підбігає на степи високі,
На шляхи широкі,
На дороги розхильні,
Червону да жовту китайку знаходжає,
Бере в руки, хапає,
Дрібними сльозами обливає,
До серця козацького молодецького прикладає,
Словами промовляє:
"Недурно сяя китайка по шляху валяє,
А видно, моїх братів живих на світі немає,
Видно, з Азова велика погоня вставала,
Мене в тернах да в байраках на спочинках
минала,
А моїх братів доганяла,
На три штуки рубала...



Copyright © Ждан-Ігор Безвербний
  / burmakbardum  
(бандурист Київського Кобзарського Цеху)

Copyright © KOZAMEDIA
   • Кобзарський цех. "Втеча трьох братів з Азо...  

Copyright © Музей Івана Гончара
  / honcharmuseum