Андрій Сова "Andriy Sova"- Гуморески "Satirical Verses"- 1972 Morshyn Resort, Ukraine

Описание: Андрій Сова - Гуморески - Курорт Моршин (1972)
00:00 - У лікаря - At the doctor's
00:19 - У квартирі комунальній - In the communal apartment
01:10 - Унікальний чоловік - A unique man
01:53 - Копієчка - A penny
1972 Morshyn Resort, Ukraine

Satirical verses - Гуморески
(У лікаря, У квартирі комунальній, Унікальний чоловік, Копієчка)
Title Name: Satirical verses
Language(s) or Ethnics: ukrainian
Genre: Poem(s)
Artist: Andriy Sova
Lyrics By: Pavlo Hlazovyj
Accompaniment Type:
Recording Place: Morshyn Resort
Year: 1972
Speed of transfer: 33⅓ rpm
Record size: 14 cm

Андрі́й Корні́йович Сова́ (17 (30) грудня 1912, Одеса, Російська імперія — 11 грудня 1994, Київ, Україна) — український актор, гуморист, майстер художнього слова, народний артист Української РСР.

Життєпис
Народився 30 грудня 1912 року в Одесі на Молдаванці, дитинство провів на Балківській вулиці.
Навчався в школі імені Івана Франка, де працювали спортивний, хоровий, танцювальний, драматичний гуртки. У школі уперше вийшов на сцену як герой п'єси «Робін Гуд».
Після загальноосвітньої школи вступив до школи плавскладу. Про той час він написав у спогадах «Дорога до сміху». На двадцять першому році життя отримав «Морехідну книжку» й дістав направлення на теплохід «Цюрупа».
Потім навчався в Одеському театральному училищі, яке закінчив в 1938 році[1]. Першою і одразу однією з провідних була роль у кінофільмі Мирона Білинського «Стара фортеця», в якому грав і Марк Бернес. Потім знявся у кінофільмах «Морський яструб», «В далекому плаванні», «Максимко», «У мирні дні», «Блакитні дороги». Гумористичну роль орангутанга зіграв у кінострічці «Таємничий острів» Бориса Шелонцева. У фільмі "Танкер «Дербент» знімався з відомими акторами Василем Меркур'євим, Юхимом Копеляном, Лідією Сухаревською, в «Морському яструбі» — з Іваном Переверзєвим, Леонідом Кмітом, Чеславом Сушкевичем. Кінцівку «Морського яструба» довелося змінити, бо вже почалася німецько-радянська війна. Сценарій до подій 1941 року адаптували Юрій Олеша і Веніамін Рискінд. Працювали під бомбами. Море було «нашпиговане» мінами. Дознімали картину на Каспії, монтували в Тбілісі. Одеська кіностудія була евакуйована до Ташкента. А. Сова одразу попрямував до військкомату, але Марк Бернес порекомендував колегу режисеру Леонідові Лукову на роль артилериста в фільмі «Два бійці». За його участю створено також картини «У далекому плаванні», «Я — чорноморець».
Повернувся до Одеси в травні 1945 року. Тут познайомився з Амвросієм Бучмою. Зустріч стала доленосною.

Київський період
Київський період в житті актора розпочався зі вступу до Театру Радянської Армії. Згодом театр ліквідували. Хлопці та дівчата створили «веселу й співочу бригаду», мандрували селами й містами України, виступали будь де — в клунях, у коморах, на полі при гасових лампах, свічках або й при місячному сяйві: музика, пісні, романси і, звичайно, гумор. Потім група розпалася.
Після конкурсу (1951 р.) був прийнятий до Київської обласної філармонії, в якій згодом відбувся перший сольний концерт
Дружив з Степаном Олійником. У репертурі окрім творів С. Олійника були мініатюри Павла Глазового.
З 1959 року був актором «Укрконцерту». Був учасником вистави, поставленої Юхимом Березіним і Юрієм Тимошенко до декади української літератури та мистецтва в Москві. Був активним учасником концертів у Кремлівському палаці з'їздів, Великому театрі СРСР, в Ермітажі, Ленінградському театрі естради, в багатьох містах СРСР. Були також виступи в Польщі, Німеччині, Чехословаччині, Америці, Франції, Канаді.
У домі А. Сови часто бували Юрій Гуляєв, Юрій Тимошенко, Юхим Березін, Олександр Таранець і Петро Ретвицький, Діана Петриненко, Павло Глазовий.
30 жовтня 1965 року земляки запросили А. К. Сову на святкування знаменної події — присвоєння Одесі звання міста-героя.
Потім було 16 років боротьби з тяжкою хворобою. Робота з учнями: протягом багатьох років тричі на тиждень приходили до нього на Червоноармійську студенти Київського училища естрадно-циркового мистецтва по науку.
Писав спогади, гумористичні оповідання з власного життя. Дуже багато читав. Особливо цінував Чехова — за лаконізм, конкретику і вміння побачити головне. Єдине, що докучало, — біль. На милицях обслуговував себе сам. Дружину відпускав на тривалі гастролі. Навіть заохочував, бо ніщо не повинно порушувати життєвий ритм.
Усе робив з артистизмом. Якщо писав комусь поздоровлення, то обов'язково щось дотепно віршував, компонував колаж. Любив тишу. Дуже йому не подобалося, коли треба було кудись їхати. В таксі (своєї машини не мав) прикривав характерний ніс рукою. Щоб не впізнали.
Могила Андрія Сови
Помер 11 грудня 1994 року. Похований 13 грудня на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
В Одесі з 2000 року кожного вересня проводять Всеукраїнський конкурс виконавців і авторів гумору та сатири, естрадного та фольклорного мистецтва імені Андрія Сови.
Родина
Дружина — Галина Жирова, актриса Київського театру російської драми імені Л. Українки.
Дочка — Валентина (1960 р. н.), актриса.



#ukrainianrecords