Перейдемо від автоматизму до усвідомленого. вишиваю килим хрестиком.

Описание: Гасло цього ролику- як повернути собі відчуття довгого дня і зробити життя помітнішим.
Не памятаю коли я вишивала цей квадрат, і зловила себе на тому що якщо не кожен день – день Бабака, то щось біля того.
Чи задумувалися ви, чому в дитинстві дні були довгими, час безконечний, а шлях до дорослого життя такий далекий.
Професор когнітивних наук Стенфорда Томас Маллан одного разу сказав студентам: «Ми втрачаємо час не тому, що його мало а тому що перестали його помічати». Його семінар називався «Сhrono Perception Lab», і мета була дуже проста- вернути відчуття довгого дня.
І він дав декілька вправ.
1. На протязі тижня кожен ранок і вечір усвідомлено відмічати перший і останній момент дня: запах, звук, світло. Через три дні учасники почали говорити що доба триває значно довше.
2. Завдання звучало дещо дивно: кожен день міняти одну річ – порядок звичних дій, маршрут, горнятко, навіть послідовність слів в привітанні. Маллан пояснював: «Мозок зтискає час, коли кожен день подібний на вчорашній». Будь яка новизна примушує гіппокамп створювати нові спогади, і день автоматично «розтягується». В лабораторії проводили заміри: суб’єктивне відчуття довжини доби збішувалося на 40%.
3. «Сповільнення переходів». Це 5-ти секундна пауза між діями: закриваєш ноутбук-рахуєш до п’яти, виходиш з дверей- затримуєшся на 5-секунд. Ці короткі розриви повертають «присутність», тому що мозок перестає працювати в фоновому режимі. Професор сказав» Пауза- це рамка, без якої життя перетворюється в розмазане полотно».
4. Присвячується слуху. Потрібно ловити звуки, які ти раніше не зауважував – шелест одягу, ритм кроків, шум міста. Цей прийом збільшує сенсорну насиченість, а насичені дні суб’єктивно довші. Маллан жартував: »Хочете більше часу? Вчіться чути, а не просто слухати».
5. На сьомий день студенти писали звіти, і майже всі відмічали однакове – відчуття, ніби тиждень тривав два. НЕ із-за «техніки», а тому що увага перестала бути розсіяною. Коли людина знову вчиться відчувати, а не тільки планувати, день повертає собі тривалість.

Час не зникає – воно просто не чекає тих хто застряг в рутині.
Чи відчуваєте ви що живете за графіком: понеділок-п’ятниця, понеділок- п’ятниця, понеділок-п’ятниця.