Матері дякували волонтерам, а бійці у разі потреби готові повернутися на фронт

Описание: Поки ешелон долав останні кілометри, бійців 72 бригади чекали рідні та близькі. “Найважче було коли син отримав повістку. А ще нестерпним було очікування на дзвінок з фронту”, - сказала жінка середніх років, тримаючи в руках букет.

Зустріти своїх побратимів прийшли і вояки, які перебувають на лікуванні. Володимир був активним учасником Революції Гідності, де отримав ушкодження ока, а згодом записався до складу батальйону “Донбас”. Його було поранено в ногу під Іловайськом, але бійцю пощастило — в шпиталь він був евакуйований перед тим, як росіяни оточили там наші війська. “На Майдані ми боролися за свої права, а на Сході відстоюємо свою Батьківщину. Ось підлікуюся і знову піду воювати. В лінійні частини не хочу, буду повертатися в добровольчі батальйони. Якби нас не “зливали” генерали, то перемога була б давно за нами” - говорить він.

Родичі військовослужбовців нетерпляче виглядають потяг а, між тим, не забувають дякувати волонтерам. “Нещодавно Олег подзвонив із Щастя. Казав, що ви надіслали йому передачу — продукти і радіостанції. Дякую вам. Я так переживаю, чекаю на його дзвінки кожен день. Бува втомлюся і покладу телефон в глибоку миску, щоб дзеленчав голосніше, а сину кажу, щоб не переймався тим, що може мене потривожити, адже не чути його дзвінків — то найгірша мука,” - дякує мама бійця з батальйону “Айдар” волонтерам “Часу змін”.

Потяг прибув. Військові потрапляють в обійми. Церемонія зустрічі, вручення орденів, а далі на них чекає частина, де будуть проведені усі необхідні для демобілізації заходи. А там — і рідний дім та сім'я.