ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного - Співзасновник Пласту - Петро Франко

Описание: Фрагменти відео на яких фігурує співзасновник Пласту -- Петро Франко.
На кадрах його досить добре видно і можна навіть почути як звучав голос сина Каменяра. Сам відео ряд складається з двох різних фрагментів різних фільмів.

Перший фрагмент це уривок з фільму «Освобождение» (1939 р.) легендарного режисера Олександра Довженка. На відео син Каменяра у статусі Народного депутата УРСР має урочистий виступ у приміщенні Верховної Ради з нагоди приєднання Західноукраїнських земель до території УРСР.

Другий дуже короткий німий фрагмент (з 00:50) був віднайдений і оцифрований у центральному державному кінофотофоно архіві України ім. Г. С. Пшеничного і описується у фондах так:
«39. РАДЯНСЬКА УКРАЇНА. Кіножурнал, 18 грудня 1940 р., № 118. Арх. № 118. Укркінохроніка. Оператори К. Богдан, О. Ємельянов, Г. Островський, І. Семененко
Фрагмент № V. "Музей І. Франка". Львів. Будинок меморіального музею І. Франка. Відвідувачі оглядають експонати. Директор музею, депутат Верховної Ради УРСР П. І. Франко демонструє відвідувачам книги батька.

ДОВІДКА: Петро Франко (21.06.1890 -- літо 1941) народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Захоплювався збиранням фольклорно-етнографічних матеріалів, писав оповідання. Діяльність організованого ним пластового гуртка проводилася на основі скаутського підручника Р.Бейден-Пауела і підручника польського скаутмайстра Мелковського. Вже у березні 1912 року гурток виріс у велику пластову організацію, яка нараховувала до 120 членів і проводила свою діяльність аж до початку Першої Світової війни. Головний ухил у роботі в осередку робився на фізичне виховання. У 1913 році вийшла книжка П.Франка "Пластові ігри і забави". А наступного року з початком військових дій П.Франко разом із усім своїм мандрівним пластовим табором вступив до лав Українських Січових Стрільців. З 1918 по 1920 роки П.Франко є керівником авіації Української Галицької Армії. Після війни він працює вчителем гімназії у Коломиї (з 1922 по 1930 рр.), далі займається Пластом, іменований скавтмайстром (1924). Згодом переїжджає до Харкова, де обіймає посаду наукового співробітника у Науково-дослідному інституті прикладної хімії. Пізніше переїжджає до Львова і Яворова, де вчителює (1936-1939 рр.). П.Франко є членом Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. З 1939 до 1941 року він працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту Радянської торгівлі (з 1939 по 1941 рр.). Депутат Верховної Ради УРСР Загинув Петро Франко у 1941 році у застінках НКВС.