Про батьківську суботу тим, кого не знайшли в капусті

Описание: Слово протоієрея Володимира Ровінського у Батьківську Вселенську заупокійну суботу.

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Браття і сестри, сьогодні для кожного з нас настає надзвичайно важлива поминальна субота — для кожного, кого народили батьки. Ця субота так і називається — Батьківська. Тому всі, кого народили батьки, а не «знайшли десь у капусті» чи «лелека приніс», сьогодні поспішають вшанувати молитвою спочилих батьків, дідів, прадідів, своїх родичів, бо це наш рід.

Разом із тим у Батьківську суботу ми вшановуємо й тих, хто поліг за Батьківщину, — наших воїнів.

Також я особливо просив би вас згадати і вшанувати парафіян нашого храму, які тут, у нашій громаді, знайшли велику дружню родину, з якою свого часу разом молилися, постилися, каялися, причащалися з однієї Чаші, разом подавали записки, на Бога уповали, у вірі навчалися, Царства Небесного очікували. Згадайте їх, бо ви знаєте, хто ще недавно стояв поруч із вами, хто молився, хто просив вас помолитися за них, коли вони захворіли.

Як правило, люди просять один одного про молитву — і це правильно, браття і сестри. Не потрібно боятися просити, щоб за нас молилися. Не треба приховувати свою хворобу й казати: «Та що там… Кому я тепер потрібен, хворий?» Ні. Наш обов’язок — молитися один за одного. Дай можливість, щоб хтось і через твою хворобу спасався, бо він буде молитися, а Бог бачить, що за цим стоїть любов.

Ця Батьківська субота має ще одну особливість: вона передує Неділі про Страшний суд. Неділя, що настає, цього року поєднана зі святом Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Через святе Євангеліє вона нагадує нам про те, як Бог судитиме кожного з нас.

А те, що ми неодмінно всі без винятку станемо на суд перед Богом, — безсумнівно. І безсумнівно стануть на той самий суд разом із нами і наші рідні, близькі, друзі, а можливо, й недруги. Вони стануть поруч із нами.

І ми, очікуючи того суду, вже молимося, уже просимо в Бога для них помилування, прощення їхніх гріхів — вільних і невільних. Уже просимо, щоб Господь дарував їм Царство Небесне. І твердо віримо, що Господь і їхніми молитвами нас помилує.

Бо молитва має взаємну дію — вона завжди двостороння. Якщо ми молимося за когось, повірте: Бог чує і молитви того, за кого ми молимося, хто вже покинув цей світ і тепер очікує милості.

Вони вже не можуть творити добрих діл, бо, як ми часто говоримо, руки їхні відняті, ноги відняті, уста мовчать. Вони не можуть ходити до храму, не можуть постити. Тепер лише душа їхня може молитися — за рідних, за близьких, за друзів, навіть за недругів, і особливо за тих, хто їх поминає, хто їх не забуває.

Тому наш святий обов’язок сьогодні, браття і сестри, — пом’янути всіх од віку спочилих православних християн, бо це велика Вселенська м’ясопусна поминальна субота, надзвичайно важлива для кожного християнина, для кожного з нас.

Нехай Бог почує ці молитви. Нехай Господь усіх, за кого ми сьогодні молимося, упокоїть, утішить, примножить їхню радість.

Насправді це день духовної радості — день, коли ми маємо можливість через Бога, через молитву спілкуватися з нашими рідними й близькими та вірити, що вони радіють нашій молитві.