Віра Богданівська- Попова. Екскурс в історію з Віктором Дворецьким.

Описание:  шрифту   

Друк 

Email



Народилася Віра  7 вересня 1867 року в Петербурзі. Вона мала брата, на рік старшого від себе, і молодшу сестру. В 4 роки дівчина вже складала з кубиків слова і
могла читати вивіски. Батько Віри як професор медицини захоплювався хімією і те захоплення передав своїй доньці. Після закінчення Смоленського інституту Віра Богданівська
навчається на Вищих жіночих курсах, де в ту пору читав лекції Д.І. Менделєєв. Велику роль у формуванні хімічних знань відіграв видатний хімік, академік О.М. Бутлеров. Потім
Віра Богданівська їде на навчання за кордон. Вона прослухала курс хімії в Женевському університеті, де захистила дисертацію і удостоїлася високого наукового ступеня - доктора
хімії. Повернувшись до Петербургу, читає лекції з стереохімії на вищих жіночих курсах. Згодом вона з чоловіком генералом Поповим переїжджає в с. Іжевський завод В'ятської
губернії, де влаштовує хімічну лабораторію, в якій продовжує свою наукову дослідницьку роботу. Із Сосницею Віру Богданівську зв'язує неодноразове і тривале перебування її в с.
Шабалинів, що входило на той час до Сосницького повіту. Там, навколо Шабалинова, її чоловік мав свої землі. Віра Євстахіївна разом з чоловіком часто бувала в Сосниці, де
клопоталася то про відкриття в Шабалинові лікарні, то загальноосвітньої школи, то, зрештою, ремісничої школи. Між іншим, коли вони проїздили через с. Якличі, їм там дуже
сподобалася школа, і генерал Попов зауважив, що Якличі більше схожі на невеличке містечко, ніж на село. У пам'яті шабалинівців залишилися згадки про широку доброчинницьку
діяльність Віри Богданівської та її чоловіка. У своїй лабораторії в с. Іжевський завод Віра Євстахіївна працювала над одержанням „фосфілу", що аналогічний синильній кислоті
(сильній отруйній речовині), в якій азот міг бути змінений фосфором. Під час роботи 25 квітня 1896 року одна із запаяних скляних трубок, що знаходилася під великим тиском
сильно отруйної речовини, вибухнула і осколками поранила руку Вірі Євстахіївні. В рану проникла отрута і спричинила до зараження крові. До останньої хвилини молода жінка (їй
тоді йшов 29 рік) знаходилася при повній свідомості. Вона заповіла чоловікові поховати її в Шабалинові. Генерал Попов виконав заповіт своєї дружини. І нині в Шабалинові на
кладовищі знаходиться пам'ятник з білого мармуру у вигляді пароплава.