Борис Грінченко "Скоріш! Скоріш!" 1888 Магія поезії та музики

Описание: Пісня та кліп на вірш Бориса Грінченка "Скоріш! Скоріш!" (Весняні сонети). Цифрова версія.
Відчуй, як класична поезія перетворюється на пісню — магія поезії та музики просто тут.
#ПростийУкраїнець #SimpleUkr

Борис Грінченко (1863–1910) — це одна з ключових постатей українського національного відродження кінця XIX – початку XX століття. Він був невтомним трудівником на ниві української культури: видатним письменником (поетом, прозаїком, драматургом), мовознавцем, етнографом, педагогом, публіцистом, істориком, громадським і політичним діячем. Його життя було повністю присвячене служінню українській нації, її мові, культурі та боротьбі за національну самосвідомість.

Життя: невтомне служіння Україні
Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр (нині Сумська область) у родині дрібного поміщика. З дитинства він глибоко вбирав у себе український дух, мову та народні традиції.

Освіту здобував у Харківському реальному училищі, але через участь у народницьких гуртках був виключений і згодом продовжував самоосвіту. Більшу частину свого життя він присвятив педагогічній діяльності, працюючи вчителем на Харківщині, Чернігівщині, а згодом у Києві. Його педагогічна праця була не лише професією, а й місією: він виховував у дітей любов до рідної мови, історії та культури.

Грінченко був активним громадським діячем, членом таємної організації "Братство тарасівців", що виступала за повну незалежність України. Він був одним із засновників і фактичним керівником київської "Просвіти", яка займалася просвітницькою діяльністю, поширенням української книги та культури.

Проте найграндіознішим його досягненням стала укладацька праця над чотиритомним "Словарем української мови" (1907-1909), який став першим фундаментальним українським тлумачним словником. Ця колосальна праця, виконана Грінченком практично самотужки, заклала основи сучасної української лексикографії та була величезним кроком у становленні української літературної мови.

Творчість: голос, що будить націю
Творчий доробок Бориса Грінченка надзвичайно широкий і різноманітний. Він писав під псевдонімами Б. Василенко, Василь Чайченко, В. Панько та іншими.

Спадщина "будівничого нації"
Борис Грінченко помер 6 травня 1910 року в Італії (нервове виснаження, спричинене надзвичайною працездатністю та переживаннями за долю доньки, яка померла раніше), похований у Києві.

Його внесок у становлення сучасної української нації та її культури є безцінним. Грінченко був ентузіастом, який вірив у силу українського слова і невтомно працював, щоб воно стало повноцінним інструментом для розбудови національної ідентичності. Його "Словарь" став наріжним каменем для розвитку української мови. Творчість, педагогічна та громадська діяльність Грінченка і сьогодні залишаються джерелом натхнення для всіх, хто прагне добра Україні.

Скоріш! Скоріш!

Скоріш! Скоріш! Од сірого туману
Самі шматки зосталися, ще мить —
І сонце ось, віта свою кохану
І всю її промінням золотить.

Горить! Пала!.. Блискучою стягою
Старий Дніпро серед степів прославсь;
Киваючи рясною головою,
Зелений ліс до сонця засміявсь.

І все живе. Дзвенять в повітрі згуки,
Дзвенять гаї, дзвенять степи і луки,
І світ увесь, здається, задзвенів.

Чого ще ждать? Скоріш, мерщій у поле,
Мерщій у степ! Я вп’юсь тобою, воле,
Серед моїх незміряних степів!