Василь Чучупак - діяч часів Української революції, головний отаман Холодноярської республіки

Описание: 11 березня 1895 року народився Василь Чучупак - військовий і громадський діяч часів Української революції, головний отаман Холодноярської Республіки.

Народився в селі Мельники на Черкащині.

Родина Чучупаків стояла біля витоків визвольної боротьби місцевих повстанців за незалежність України. Оксана і Степан Чучупаки були неписьменними селянами, але забезпечили своїм дітям хорошу освіту.

У Василя було четверо братів - Петро, Олекса, Орест і Дем'ян. Брати Василь і Олекса Чучупаки були сільськими вчителями, а Петро Чучупак навчався в Київській консерваторії. Орест загинув у Першій світовій війні. Найменшому з братів - Дем’яну судилася сповнена поневірянь та випробувань довга життєва дорога.

Василь, Петро і Олекса стали повстанськими отаманами.
У 1918 році вони зуміли створити в Мельниках, (неофіційній столиці холодноярських повстанців), дієву патріотичну селянську повстанську організацію, яка почалася з членів їх великої родини - дядьків, братів, (у тому числі й двоюрідних, і троюрідних), небожів, кумів, сватів і друзів.

Василь Чучупак був найвідомішим отаманом Полку Гайдамаків Холодного Яру.

"Чучупак ідейний самостійник, спирається на сільську інтелігенцію і селянство; суворо переслідує в себе грабунки і намагається створити дисципліновану армію", - з характеристики білогвардійських розвідників восени 1919 року.

Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед мешканців Черкащини, що найдовше протрималася вільною від окупації більшовиків, була одним з найбільших центрів опору російським окупантам.

Чигиринський повіт був територією, де військові операції червоних не давали суттєвого результату. Холодноярські села ділилися на дієву і резервну сотні, які збиралися на дзвін Мотриного монастиря.

19 лютого 1920 року отамани Холодного Яру з’їхалися на нараду на хуторі Кресельці з метою визначити дату повстання проти Радянської влади. Саме тоді частини червоної армії натрапили на загін Василя Чучупака.

Отаман був оточений, поранений і застрелився, щоб не потрапити у полон. "Готуй нових борців, Холодний Яре", - останні слова Василя Чучупаки.

Поховали його на цвинтарі, на горі. “Ховали ввечері без пострілів, без пісень, без промов. Понуро мовчала озброєна юрба, і в тій мовчанці відчувалася велична грізна обітниця помсти”, - згадував Юрій Горліс-Горський у своєму історичному романі “Холодний Яр”.

За кілька днів у ЧК після катувань розстріляли Петра Ччупаку.
З різних джерел відомо, що вдалій операції з ліквідації штабу Холодного Яру посприяли селяни Мельників, які мали земельні конфлікти з отаманами Чучупаками.