НЕГАТИВ, ІНТРИГИ, ПЛІТКИ, СТРАХ НЕ ВПЛИНУТЬ НА ТЕБЕ, ЯКЩО ТРИМАЄШ БОГА ПЕРЕД ОЧИМА | Ансельм Грюн

Описание: Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси:
   / @doslidnyk  

Підтримати канал: ❤ Моно Банка https://send.monobank.ua/jar/AasD1GsjqE
Друзі, буду вдячний за донат 50 або 100 грн. на озвучку нових актуальних аудіо. Кожний запис потребує багато сил та часу, а ваша підтримка надихає творити більше та краще.

❤️ Моно Банка https://send.monobank.ua/jar/AasD1GsjqE
❤️Моно карта 5375 4112 1176 7392

ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДЯ
ПРИТЧА ПРО ДІАЛОГ З БОГОМ
ПРИТЧА ПРО СТРАХ
ПРИТЧА ПРО НАВЕРНЕННЯ
ПРИТЧА ПРО БЛИЗЬКІСТЬ БОГА

10. ПРИТЧА ПРО СТАВАННЯ СОБОЮ
Авва Поймен просив авву Йосипа:
“Скажи мені, як я маю стати монахом”.
Він відповів:
“Якщо хочеш знайти спокій, тут на цьому світі, в кожній справі задавай собі це питання:
Хто ж я такий? – і не засуджуй нікого”.
(Апо 385)
Була отже людина, що хотіла стати монахом, тобто, хотіла бути вповні людиною. Слово “монах” (monachos) походить від monas – єдність, окреме буття. В цьому сенсі кожен з нас може бути монахом. Сьогодні ми часто турбуємося багатьма обов’язками, ми роздерті поміж родиною і працею, поміж Церквою і світом, поміж нашої набожністю і життям в секуляризованому суспільстві.
Якщо ми прагнемо знайти спокій, якщо ми бажаємо віднайти себе в нашій повноті, маємо постійно себе питати: Я – хто ж я такий? Чи я повністю є в тому, що власне роблю? Чи, можливо, в цій справі я присутній частково? Ким я насправді є? Чи я живу власним життям, чи граю якусь роль? Відповідаю в своєму житті лише на очікування інших, чи переживаю цей єдиний в своєму роді образ, який Бог створив в мені?
Питання про те, ким я властиво є, веде мене щоразу ближче до відкриття моєї істинної сутності. Воно мене вчить повністю віддатися тому, що я роблю. Веде мене до мого правдивого образу, до моєї автентичності. Я не допасовуюсь і не дозволяю собі відійти від самого себе. Я – це я. Я є тим, кого Бог створив як неповторну людину. Духовна мандрівка буде мене вести не лише до Бога, але й до мене самого, до моєї найглибшої істоти, до мого первинного образу, який Бог з мене вчинив.
Старець Йосип наводить ще іншу умову, необхідну, щоб бути вповні людиною: мені не можна нікого засуджувати. Поки я засуджую, я є “у інших”. Це не дає мені пізнавати правду про себе. Я займаюсь іншими, щоб уникнути правди про себе. Своєю відповіддю мудрий старець заохочує нас, щоб ми залишились “у себе”, і щоб ми подбали про буття собою. Тоді також наші стосунки з іншими будуть правильними.

11. ПРИТЧА ПРО МИЛОСЕРДЯ

Авва Поймен сказав:
“Якщо якась людина згрішила, але заперечує це і говорить: “Я не згрішив”, – не дорікай їй, бо ти пригасив би в ній добру волю, але якщо скажеш їй: “Будь мужнім, брате, будь уважнішим на майбутнє”, – то збудиш його духа до навернення”.
(Апо 597)

В цій притчі ми бачимо милосердя, з яким монахи відносилися до інших. З їхнього мистецтва духовного керівництва можемо і ми багато сьогодні навчитися. Замість того, щоб зневажати другу людину, накидаючи їй правду про неї, Поймен втішає і зміцнює її. Застосування такого насилля в стосунку до другої людини, коли ставиться показується їй всю правду про неї, за думкою Поймена, не має сенсу. Людина відійде засмучена – смуток спаралізує її і буде перешкодою, в тому щоб щось змінити. Пригноблена людина саме тепер і почне поважно грішити.
Авва Поймен добре знає, що така людина не може прийняти правду про себе. Він бере до уваги внутрішню ситуацію конкретної людини і входить у неї. Додаючи відвагу і зміцнюючи її, чинить людину здібною також до того, щоб вона могла розправитись зі своїми темними сторонами і всілякими помилками. Хто так піднесений на дусі, той має сили, щоб утворити дистанцію до своїх помилок. Хто ж є оскаржений і засуджений, той швидко зазнає сумнівів і відходить.
З цієї притчі старця Поймена виникає, що отці пустелі не моралізують: для них не є найважливішим те, щоб людина не робила жодної помилки, набагато більш важливим є те, щоб людина звернулася до милосердя Божого і почувалася безумовно прийнятою Богом. Хто відчуває себе безумовно коханим Богом, той також знаходить відвагу, щоб прийняти правду про неприємні сторони власного життя, має шанси навернутися до милосердної любові Божої і покерувати своїм життям згідно з Божою волею.
На жаль, не всі пастирі душ йдуть за цією милосердною вказівкою старця Поймена. Часом знеохочують людей при сповідальні, призводячи до того, що вони віддаляються від Церкви і від Бога. Ми потребуємо сьогодні в Церкві цієї мудрості Отців пустелі, щоб люди відчули себе зодягненими у великодушну любов Бога і самі охоче довірялися Йому.

За переклад дякуємо отцю Григорію Рассоленку

#аудіокнига #християнська_книга #ДуховнийШлях #психологія #просвіта #молитви #духовність #монастир #монах #характер