Читаємо катехизис! ч1. Книга Кевіна Деянга, "Блага звістка, котру ми майже забули. "

Описание: Читаємо катехізис!
Якщо вам колись здавалося, що зрозуміти Біблію — все одно, що пішки досліджувати Америку (це цікаво, але важко і довго), чому б вам не використовувати Гейдельберзький катехизис як карту? Гейдельберг покаже вам головні пам'ятки, які виявили в Біблії до вас, і вкаже на найважливіші істини нашої віри. Як то кажуть (знов поміняємо метафору), ви можете побачити далі, стоячи на плечах велетнів. А Гейдельберзький катехизис якраз і є такий велетень: гострить наш розум, веде до поклоніння Христу і надихає серце. Станьте на плечі цього велетня і ви краще розглянете Христа, який рятує нас від лиха Своєю благодаттю і дарує нам силою Свого Духа бажання жити для Нього.

Тижден 1
Питання 1. Яка твоя єдина втіха в житті та смерті?
Відповідь. Я не належу собі, а всим тілом і душею, в житті і смерті належу моєму вірному Спасителю Ісусу Христу. Він сповна заплатив за всі мої гріхи Своєю дорогою кров'ю і повністю звільнив мене від влади диявола. Він зберігає мене так, що все служить моєму спасінню і жодне волосся не впаде з моєї голови без волі мого небесного Батька. Я належу Христові, тому Він Своїм Святим Духом дає мені впевненість у вічному житті і щире бажання відтепер жити для Нього.
Запитання 2. Що тобі потрібно знати, щоб блаженно жити і померти в цій втісі?
Відповідь. Три істини. Перша: наскільки великі мої гріхи і нещастя. Друга: яким чином мені дається спокута всіх моїх гріхів і порятунок від тяжкого становища. І третя: якою великою має бути моя подяка Богові за таке спокутування.

Втішайте, втішайте народ Мій, каже Бог ваш
Перше питання — найвідоміше у всьому катехизисі. Можливо, більшість віруючих (навіть реформатських церков) чули і знають тільки його. Але навіть якщо так, то це чудове питання і відповідь.

У нашому світі прийнято знаходити втіху у майні, гордості, силі та статусі. Катехиза ж вчить, що наша єдина втіха в тому, що ми не належимо собі. Це несподівана та контркультурна заява! Ми переносимо страждання і розчарування, зустрічаємо смерть і майбутнє життя не боячись осуду, не завдяки тому, що ми щось зробили, чимось володіємо або щось із себе являємо, а завдяки тому, чим ми не володіємо — а саме самими собою!

Перше питання катехизису формує нашу ідентичність. Перше, що ми повинні знати як християни, - це те, що ми належимо Христу, а не собі.
Втім, немає великої користі в тому, щоб знати все про втіху та радість, але не знати, що потрібно, щоб жити і померти у цих втісі та радості. Належність Христу, а не собі, має на увазі три умови: лихо, благодать і вдячність. Весь катехізис побудований навколо цих трьох ідей. Спочатку ми маємо усвідомити свій гріх. Потім ми повинні зрозуміти спасіння. Нарешті ми розуміємо, як ми освячені для служіння.
Усі три ідеї важливі. Якщо ми не усвідомлюємо свого гріховного лиха, яке має викликати справедливе почуття провини, ми будемо надто впевнені в собі та у своїй здатності творити добро, ми намагатимемося побудувати царство Боже на землі. Не можна ігнорувати нашу фундаментальну проблему — не погана освіта, не зламані соціальні ліфти, не бідність, а гріх і спричинені ним лиха. Якщо ж ми не знаємо, як звільнитися від гріха і викликаного ним лиха (а ця свобода дається благодаттю Божою), ми марно намагатимемося виправитися і потім потоним у розпачі. Нарешті, якщо ми не знаємо, як дякувати Богові і виявляти Йому вдячність за звільнення, то будемо приречені на егоїстичне життя, в центрі якого стоїмо ми самі, але не заради такого життя Бог врятував нас від гріха і лиха. Якби християни трималися за ці три істини, а не лише за одну чи дві, ми б позбулися багато поганого богослов'я і потворних вірувань.
І не пропустіть те, що в цих питаннях і відповідях читається між рядками: ми призначені для того, щоб жити і померти в радості та втісі. Багато християн позбавлені цього, тому що життя важке, а ми мало розмірковуємо про те, що означає належати Христові. Жити у втішенні не означає, що Христос позбавляє нас від усіх бід і нещасть. Захар Урсин пояснює: втіха «випливає з міркування, в якому ми протиставляємо добре злому і, розмірковуючи над добрим, заспокоюємо свій смуток і терпляче переносимо зле». Іншими словами, втіха полягає в тому, що ми відчуваємо велику радість, яка перевершує наші поточні та очікувані страждання.
Суперзручне крісло з м'яким пледом, смачна кава і найкраща їжа (при незмінній вазі) – ось так ми уявляємо собі комфортне життя та смерть. Але катехизис пропонує не міщанський комфорт, а справжню втіху — глибоке, піднесене, насичене і справді солодке. А таку втіху ми здобуваємо тоді, коли визнаємо свій гріх, а не виправдовуємо його; довіряємо Іншому, а не собі; живемо, щоб дякувати, а не щоб нам дякували