Із пустелі у рідний край (співає Юрій Харчук, Церква Христа Спасителя м. Луцьк)

Описание: слова Олега Харчука, музика Юрія Харчука, співає Юрій Харчук, Церква Христа Спасителя м. Луцьк
1) Із пустелі у рідний край Добрий Пастир іде,
І вівцю, що згубилася, на раменах несе.
Пригорнулася як дитя, до надійних грудей,
Він для неї - найкращий Друг з поміж інших людей!
2) Говорила вівця Йому: «Добрий Пастирю мій,
Як без Тебе страждала я у пустелі страшній!
Скільки сліз гірких пролила, бо злий пан мене бив,
Він той звір, що як лев ричить, все за мною ходив!
3) О, як страшно було мені! Як боялася я,
Що загине тут на завжди, душа спрагла моя.
Я благала й молилася, щоб по мене прийшов,
Щоб вівцю, що згубилася, Добрий Пастир знайшов!
4) І я бачила Рідний край у прекрасному сні,
Де пречиста ріка тече, квітнуть луки рясні.
Зеленіє там вся земля, повна лагідних рос,
Там черідку малу пасе Добрий Пастир Христос!»
5) Він словами втішав її, наче те немовля:
«Як Я сильно люблю тебе, о, овечко моя!
Хіба міг Я лишить тебе, в тій пустелі вмирать,
І смиренній душі твоїй, в вічних муках страждать?
6) Найдорожча для мене ти, за всі скарби земні,
Я в стражданнях купив тебе, на Голгофськім хресті!
На квітучих ланах Своїх, Я тебе поселю,
Вже навіки Я - Пастир твій, бо тебе Я люблю!»
7) Вівця щиро довірилась, в ніжні руки Святі,
Добрий Пастир несе її, у оселі свої
Де пречиста ріка тече, квітнуть луки рясні,
Зеленіє там вся земля, на яву, а не в сні!