Сонце торкається фіранок

Описание: Поезія Анатолія Поліщука.
Вітаю, пані і панове, кожне слово поета, це життя, це все побачене, все почуте, пройдені кілометри шляхів, переживання своє і тих, хто поряд і далеко, і звісно кохання. Хочу порадувати нову пісню про вічні почуття любові і кохання. Люблю рок, рок симфонія. Не кожному поету зустріти хорошого виконавця і композитора, а сучасні технології творять чудеса. І ці технології дають нове життя слову, куплету, віршу. А лиш порацювати з програмами і зі слова народжується пісня, Живе пісня, живе й слово. І так рок, рок симфонія і в ній живе кохання. Бажаю, вам, приємного прослухування і насолодження, особливо тим, хто любить рок. Слухайте, лайкайте, коментуйте, а ваш відгук надихає творити поезію і пісню. Дякую всім.

А сонце торкається фіранок

Цю нашу ніч вернути так хотів,
Як повертав платівку з джазом.
Та щось забракло видно слів,
Безсилий боротися із часом.
Все що було, лишився спомин,
І обгорілі три свічі.
З очей розпалених ще промінь
І поцілунки над п’янкі.
І знову день, і знову будень,
І від помади лишені сліди.
І ранок нагадує про грудень,
Й дві чашки з кави на столі.
А день так тягнеться поволі,
І час нікуди не спішить.
Та наша ніч єднала долі,
Нажаль коротка, ніби мить.
І знову мить, і знову сміх.
І я прошу,
Щоб не надходив ранок.
П’янить мереживо панчіх.
А сонце торкається фіранок.