Two from Zoo - Мёртвое дерево (Елена Войнаровская / Flёur cover)

Описание: Two from Zoo потрапили до альбому-триб’юту Олени Войнаровської, солістки гурту Flёur. Ми обожнюємо музику Олени і стежимо за нею вже багато років. Одного разу нам пощастило потрапити на концерт Flёur у Львові і це була магія в чистому вигляді. Її голос - це діамант, його впізнаєш із тисячі, він абсолютно унікальний. Як і її пісні ❤

Колись давно ми випадково знайшли домашні записи Олени ще за 1999 рік. Нас вразило те, наскільки душевними були ті пісні, незважаючи на якість. Талант пробивав якість. В них був настрій, емоція, відчай, радість, щастя, неймовірний голос... Ці записи були ніби з якогось іншого життя, з неіснуючого часу і періодично ми поверталися до них та слухали ще і ще.

Протягом існування гурту Flёur багато з цих пісень вийшли в студійній версії, проте, деякі з них так і не побачили світ і нам завжди хотілося дати цим прекрасним творінням друге життя, вони цього точно заслужили. Тож коли ми випадково побачили, що готується альбом-триб’ют - сумнівів не залишилось: треба робити! 🦊🐺

Слухати тут: https://band.link/Cy9Gs

Про пісню «Мёртвое дерево»:

Пісня, повна відчаю.

Пісня-трагедія, неймовірно сумна, але в той же час в ній є якась надія.
Пісня-опір. Коли ти не можеш прийняти те, що вже сталось, відмовляєшся вірити і готовий зробити все, що завгодно, щоб повернути час назад, навіть «собрать все слезы до капельки» і надіятись, що це поможе.

Дуже символічна та метафорична пісня, яку неможливо співати без емоцій. Лише на надриві. Пісня - оголений нерв.

Текст:

По весне холодный лес оживает вновь,
Просыпаются деревья в цвету.
Лишь одно стоит на холме безжизненно,
Без листьев старый сломанный дуб.

Это дерево глупая молния
Расколола безжалостно надвое
И теперь я в слезах на коленях
Обнимаю безжизненный высохший ствол.

Или руки мои слишком слабые,
Или слёз моих недостаточно,
Чтоб тебя оживить
И опять заставить дышать.

Или ты меня больше не слышишь,
И слова мои будут напрасными
И прибудет навеки в трауре моя душа...

По весне холодный лес оживает вновь
Просыпаются деревья в цвету,
Лишь одно стоит на холме безжизненно,
Без листьев старый сломанный дуб.

Я не верю, что всё потеряно,
Соберу все слёзы до капельки,
Чтоб полить своё мёртвое дерево,
Может быть, моей нежности хватит
И ты оживёшь...

Или руки мои слишком слабые,
Или слёз моих недостаточно,
Чтоб тебя оживить
И опять заставить дышать...

Или ты меня больше не слышишь,
И слова мои будут напрасными
И прибудет навеки в трауре моя душа...

По весне холодный лес оживает вновь
Просыпаются деревья в цвету,
Лишь одно стоит на холме безжизненно,
Без листьев старый сломанный дуб...