Музика в машину. Українська електронна музика. Олена Теліга. Перша збірка.

Описание: #ukraine #новамузика #music #newukrainianmusic #ukrainianmusic #ukrainianmusicvideo #song #музикавмашину

Олена Теліга: 1. 1933 — 1939. 2. Не питай. 3. Безсмертне. 4. Весняне. 5. Вечірня пісня. 6. Відповідь. 7. Вірність. 8. Гострi очi розкритi в морок… 9. Життя. 10. Засудженим. 11. Лист. 12. Літо. 13. Махнуть рукою! Розiллять вино!.. 14. Моя душа й по темнім трунку… 15. Мужчинам. 16. Напередодні. 17. Не треба слів. Хай буде тільки діло… 18. Неповторне свято. 19. Ніч була розбурхана та тьмяна… 20. Пломінний день. 21. Поворот. 22. Подорожній. 23. Радість. 24. Сонний день. 25. Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом… 26. Танґо. 27. Усе — лише не це! Не ці спокійні дні… 28. Чоловікові. 29. Чужа весна. 30. Я руцi, що била, – не пробачу… 31. Якими нас прагнете?

Оле́на Іва́нівна Телі́га (народилася 21 липня 1906 року в Ільїнському під Московою, Російська імперія — загинула 21 лютого 1942 року у Києві) — українська поетеса, публіцистка, літературний критик і діячка Організації українських націоналістів (ОУН).
🔹 Народилась як Олена Іванівна Шовгенова в інтелігентній родині; батько — інженер-гідротехнік, мати — вчителька.
🔹 У 1918 році сім’я переїхала до Києва, де Олена здобувала освіту; після евакуації батька до Польщі вона з матір’ю переїхала до Чехословаччини та продовжила навчання.
🔹 У Празі вивчала історію й філологію, долучилась до середовища українських поетів, де й познайомилась із майбутнім чоловіком Михайлом Телігою; одружились у 1926 році.
🔹 Жила у Варшаві, займалася літературною діяльністю: писала поезію, публіцистику, літературну критику та виступала на культурних заходах.
🔹 У 1939 році вступила до ОУН, де працювала над культурними й освітніми завданнями.
🔹 Після початку Другої світової війни в 1941 році разом із чоловіком повернулась до Києва, де очолила Спілку українських письменників, редагувала літературний тижневик «Літаври» і продовжувала громадсько-культурну діяльність.
🔹 В умовах німецької окупації відмовилась тікати, попри погрози, і була заарештована гестапо разом із чоловіком; обидвох розстріляли в Бабиному Яру у лютому 1942 року.
Олена Теліга залишається символом національного духу, літературної творчості та громадянської відваги.