"Дай, Боже, радості" (А.Демиденко, Г.Татарченко) - співає Назарій Яремчук.

Описание: Назарій Яремчук: «Життя дається людині єдиний раз. І його бажано прожити у Львові!!!» 20 травня 1995 року. Львівська Опера, 50-річчя ЛАЗу (Львівського автобусного заводу).

За словами ведучого цього ювілею поета Андрія Демиденка, Назарчик проспівав три пісні, востаннє (ніхто тоді цього навіть у найстрашнішому сні уявити не зміг би!!! Жити залишалося всього 40 днів…) вклонився львів’янам, зайшов за куліси і присів, тримаючись за живіт. «Що ти робиш зі собою? Чому не співаєш під фонограму, як усі інші?!» — насварився Андрій. «Не вмію я цього робити… Та й не можу дурити людей…», — зціпивши зуби від невимовного болю, зізнався улюбленець мільйонів своєму другові. У Назарія прогресував рак шлунку...
Що ж до фонограм, то Яремчук завжди йшов до свого слухача і глядача справжнім, щоразу, неначе на сповідь, наче на молитву, не зміг фальшивити, не навчився цього.
Якщо шукати в інтернеті відео з останнього прижиттєвого виступу Назарія Яремчук, то їх після Львова було ще три — на ювілейному вечорі Юрія Рибчинського до його 50-ліття, де Назарчик вже не міг стояти, співав сидячи (АЛЕ НАЖИВО!!!), а в кінці травняв вийшов на сцену Співочого поля у Києві. А востаннє його бачили і чули в столичній опері на ювілеї Південно-Західної залізниці.
А тоді, у Львові, урочистість знімало Львівське телебачення. Завдяки фанатичній відданості Лесі Рибінської і Люби Козак, цей незабутній виступ Назарчика у дорогому і рідному йому місті Лева зберігся…
Нема одного з найкращих синів України Назарія Яремчука, немає уже тих львівських автобусів, якими так гордився співак, але ці три пісні збережені для нащадків. І слава Богові!
Багато знайомих облич львів'ян у залі, ще всі такі молоді й гарні...