#37. Вихователям ЗДО: про що треба пам'ятати при розмові з батьками особливої дитини.

Описание: 1. Особливі діти бачать цей світ не так, як інші, але відчувають тривогу, страх, сором, біль, розчарування та переживають всі інші емоції так само, як і всі інші діти.
2. До 1,5 - 2 років особливі діти розвивалися абсолютно однаково зі своїми однолітками, але потім, через причини, які важко встановити, вони почали обмежувати свій контакт з оточуючими, через що почали відрізнятись від інших дітей.
3. Причини аутизма і РАС до сьогодня однозначно не встановлені. Висловлюються різні версії: від генетичної схильності до прийому певних лікарських препаратів у ранньому віці. Але всі ці версії не пояснюють всіх випадків виникнення аутизму у дітей і тому не можуть вважатись вірними.
4. Кількість дітей з аутізмом і РАС збільшується з кожним роком і причини цього явища достименно невідомі.
5. Особлива дитина може народитися у будь-якій сім'ї і це абсолютно не залежить не від способу життя батьків дитини, не від кількості уваги, яка приділяється дитині від народження. Отже, батьками особливої дитини може стати будь-хто.
6. Батьки особливої дитини здагадуються, що з дитиною щось не так, порівнюючи розвиток своєї дитини з розвитком їхніх однолітків. І перший серйозний удар у розумінні цього вони отримують у дитячому садку.
7. Батьки особливої дитини в усвідомленні ситуації, в якій вони опинилися, проходять загальновідомі 5 стадій переживання горя: неприйняття, гнів, торг (або компроміс), відчай, прийняття. Ці стадії не мають конкретних часових меж і переживаються людьми згідно їхньому темпераменту і психологічному стану індивідуально. Також немає чіткого переходу між стадіями, у різних ситуаціях людина може вести себе або агресивно (гнів), або висловлювати сподівання (торг), або жалітися (відчай) тощо.
8. При спілкуванні з батьками особливих дітей ви, вихователі ЗДО, маєте пам'ятати, що фахівці з виховання саме ви, а батьки на цьому можуть зовсім не розумітись. Отже, батьки сподіваються знайти в вашій особі розуміючу їх людину, чекають вашої підтримки, і що ваші спільні зусилля допоможуть особливій дитині виправитися і наздогнати своїх однолітків. Тим більше, що це абсолютно можливо, хоча і потребує набагато більше зусиль, ніж у більшості дітей.
9. Якщо у розмові з батьками особливої дитини, ви, вихователі ЗДО, використовуєте фрази: "ваша дитина буде відволікати інших", "я не можу приділяти особливу увагу вашій дитині, в мене їх вон скільки", "вам треба вашу дитину вести у спеціальний садочок", знайте - ви маніпулюєте, протиставляючи особливу дитину решті дітей. І робите це заради того, щоб спростити собі умови роботи, забуваючи про те, що особлива дитина має такі ж самі права, як і інші діти. Проблему треба вирішувати, а не усуватись від неї. До того ж, ви йдете на прямий конфлікт з батьками, які замість підтримки з вашого боку (на яку розраховували), отримують відмову, яку вони у своєму стресовому стані сприймають як звинувачення на свою адресу: ніби вони ставлять вас у незручне становище своєю дитиною.
10. Ваше завдання, як фахових вихователів, зробити так, щоб батьки особливої дитини отримали від вас те, на що вони розраховують - розуміння і підтримку. А коли вони її відчують і будуть бачитьи в вашій особі авторитетного фахівця, ви зможете порадити їм звернутися до інклюзивного центру, додаткові заняття з дифектологом та інше. А якщо ви весь час будете тим чи іншим чином нагадувати батькам, що їхня дитина особлива, то нічого, крім агресії, скарг і конфліктів у відповідь ви не отримаєте.
Отже, пам'ятайте про це і будьте професіоналами!
---------------------------------------
Відео з циклу "Психологічна підтримка дітей дошкільного віку з особливими освітніми потребами".    • Психологічна підтримка  дітей дошкільного ...  

М.О.Шопіна, доцентка кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидатка психологічних наук.


#виховательздо #дітизособливимипотребами #порадипсихолога #розладаутичногоспектру #аутизм #затримкамови