Сяйво і Грайво - У тиші (Lyric Video | Між тишею і вибухом)

Описание: Наш новий концептуальний альбом "Між тишею і вибухом" вже на всіх платформах: Youtube music, ITunes, Spotify. Це трек "У тиші" з текстом.
[Текст]

Усередині — гул без імені,
Ніби пам’ять, що більше не личить мені.
Колись кричав, але тепер зник тут я
Мої сліди, навіки залишуться

Тут стіни із попелу, де сонце спить віками.
Мороз малює візерунки уламками склотари
Мовчу не я – мовчить усе, що висіло над нами
Те, що колись було, та крига сповила це.

Я – слід на інеї, що вітер не стирає,
Прозора постать у дзеркалах не відображуюсь я
Торкаюсь пальцями – мене ніщо не зігріває,
Лиш холод кам'яний у венах спочива

Порожньо. Дихає пил на руїнах думок.
Пальці ковзають по склу, де колись був малюнок.
Ні звуку. Вітер заплутався в арматурі мовчань.
Я тут. Чи просто відлуння згаслих повстань?

Холод. Не той, що ззовні, А той, що вріс у кістки.
Як вічна мерзлота під шаром сухої ріки.
Кольору немає. Лиш відтінки сірого льоду.
А там, на межі зору – біла, примарна свобода?

"Ти вцілів", – шепоче хтось всередині, чи то вітер крізь щілини:
"Пройшов крізь вогонь, не зламався під тиском лавини."
Але чи це життя – бути тінню своєї тіні?
Коли замість серця – шматок антарктиди?

Я контур, випалений морозом на склі.
Не відчуваю, отже… похований в землі?
Чи я і є ця тиша, цей холод, цей спокій холодів
Що накриває снігом, моє тіло

Повітря не рухається. Застигло в легенях, як ртуть.
Пальці холодні. І мені важко збагнути:
Де закінчився шторм, і де почався цей стан?
Туман у голові. Чи це просто самообман?

Чи я звільнив усе? Випустив демонів з клітки?
Вони розлетілися? Але що я без них?
Сиджу нерухомо. Дивлюся в нікуди.
Чи є ще хтось тут? Чи лише залишились тіні повсюди?

Годинник не йде. Чи то я його не чую?
Час розчинився. Чи то я тут не існую?
Лиш контури речей у напівтемряві.
І власне дихання – єдине знайоме мені.

У цій тиші я знайшов свій спокій,
Але чому так порожньо в грудях?
Іду на світло своїх далеких спогадів
Дивлюсь на них, та ні сміху, і ні жалю в моїх очах

Десь там лунав останній звук падіння,
Тепер лиш відгомін у крижаній пустелі.
Без кольору, без стремління,

Лиш білі тіні на холодній стелі.
Фантоми світла на крижинах грають -
Знайомі силуети

Немає болю, але і тепла теж нема,
Лиш пустота, такою платою була лиш ціна
Немовби стіни впали всі довкола,
І я лишився сам, але вже без долі на цей раз

"Закатований подумав, що вижив...
...Але став холодним трупом без емоцій, як вийшов."
Так тихо шепочуть голоси десь із глибини.
В цій мертвій тиші, де німіють сни.