два палаци терещенко

Описание: Старовинне село Дениші розташоване на березі мальовничої річки Тетерів, в 20 км від Житомира. Знамените воно тим, що в ньому була розміщена одна із садиб, яка належала представнику великої родині Терещенків – Федору Артемовичу. У XIX столітті Дениші належали дворянам Воронич, графу Августу Бєлінському. Після його смерті – графу Броніславу Дзялинскому і його родині, братам Дуриліна, купцеві Маврокордато.
У 1903 році Терещенко купив у Денишах близько 3000 десятин землі. Палац, побудований у 1910-1911 роках (за іншою версією – наприкінці XIX століття) за проєктом архітектора П. І. Голландського, належав дружині Федора Артемовича Терещенка – Надії Володимирівні (у дівоцтві Хлоповій). Для неї у збудованих поруч теплицях вирощували екзотичні фрукти. Федора Артемовича до того часу вже не було в живих.
Будівництвом палацу керував відомий архітектор Павло Іванович Голландський, замовлення на який він отримав восени 1910 року. Будівництво ускладнювалось тим, що замовник (Надія Володимирівна Терещенко) багато часу проводила за кордоном (Англія, Франція), тому, приїжджаючи на будівництво, бачила відмінності із затвердженими кресленнями, що сприяло конфліктам з архітектором.Будівля була симетричною, двоповерховою, побудованою в стилі італійського ренесансу, налічувала 40 кімнат та триповерхові башти. Уздовж стін палацу були зроблені вікна овальної та прямокутної форми. Для оздоблення будівлі використовувався кольоровий світлий цемент з Італії. Фігурні елементи палацу виконані з використанням штукатурки по цеглі. Палац прикрашений фронтоном, ліпниною з рослинних орнаментів і античними колонами, барельєфами з немовлятами-музикантами. Поруч з палацом був розбитий парк за проєктом майстра Арнольда Регеля. Після завершення будівництва палац використовувався як заміський будинок. У 1917 році після Жовтневого перевороту родина Терещенків вимушено емігрувала до Франції, після чого палац був повністю пограбований та зруйнований. Згодом протягом тривалого часу руйнувався місцевими жителями, які розбирали будівлю на цеглу.
Про розкіш денишівського маєтку цукрозаводчиків ходить багато легенд та чуток. Одна з легенд розповідає, що донька Федора Артемовича – Наталія – забажала влітку перевірити нові сани. Тоді турботливий батько наказав усипати галявину в парку цукровим піском, щоб догодити улюбленій доньці.
Палац Бержинських-Терещенків
Палац був зведений у середині ХIХст. для нового власника Андрушівки - камергера російського двору Станіслава Бержинського.
В часи Миколи Терещенка, старшого сина Артема Терещенка, який повністю пішов по батьківському шляху та удосконалював його, палац набуває рис французького неоренесансу. Родина й не жила постійно в палаці, а перебування було досить коротким.
Двоповерховий палац розташований посеред старого парку, де ще збереглися завезені Терещенком коркові та кедрові дерева. В парку викопані були ставки, на них щороку й сьогодні повертаються лебеді.
Палацовий комплекс складався з самого палацу, оранжереї, господарчого корпусу, якто стайні та комори. В 1975 році над оранжереєю був надбудований другий поверх.
В історії Андрушівки є і сторінка «революції». Після жовтневого перевороту, в 1919р тут було створено ревком, згодом тут розміщувався штаб Першої кінної армії. Там де кінна армія, там і Семен Будьонний.
Так, так, саме на цьому балкончику, що виступає над центральним входом перед селянами Андрушівки виступав майбутній маршал Радянського Союзу з гарячою революційною промовою.
В інтер'єрах, на жаль, нічого не лишилося від колишньої величі перебування тут цукрових магнатів. Все пограбували будьонівці.З 20-их років минулого століття приміщення палацу займає школа. Кажуть, що тоді мешканці села вмовили будьонівців не підривати палац, а лишити їм під приміщення школи – «нести освіту в маси».