Артем Лоік - Маніфести

Описание: ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ:
карта: 4627 0557 1018 3038
🎙️ https://www.buymeacoffee.com/artemloik

Сторінки в соціальних мережах:
instagram: @artemloik
facebook: @loik1989
telegram: https://t.me/artemloikofficial

Текст:

Життєве соло на зразок Ференца Ліста,
шукаю слово, хоч зарікся в мак не лізти,
просто як мінімум живу максималістом,
не цілюсь в музу, а палю по-сомалійськи!

Ми стоїмо, як ті спартанці проти персів!
Лоїк в люстерці той самий і ще не стерся,
та крила із лопаток не ростуть, як не уперся б,
якщо лопатка залишається одна — саперська.

Ей, українці, може, знайдемо хвилину,
і заспіваємо про зламану калину,
яка хилилась, та її дехто зламав
й пустив на дрова в чиюсь віллу. Як? — За «нал»!

Ми всі тут Гензелі уперті і затерті,
та під ногами не розкидані цукерки,
бо міну називати в лісі так, — затяжко,
хіба з натяжкою — натягнуту розтяжку!

Вона докине нас невинних в піднебесся,
поки докине нам новини плідна преса!
Варюсь у цьому, тому нахер мені фести,
бо я складаю не хіти, а маніфести!

Тому не треба підключати монітори,
я на артиста в собі видав мораторій!
Для шоу-бізнесу чужий, немов латина,
і це кінець для репера, початок для людини!

А якщо суто між нами чоловіками:
чому ми опускаємо наше чоло віками?
Тут не до камер від ГБ і не до карми,
тепер з АК, бо слухали Вітю АК ми!

Тож пливемо на місці досі, — в ямі якір!
Війна іде під Басту і частушки від Міягі!
Хоч ми у пікселі, ми трушні, ми вояки,
та досі в адідасі від тітушки — ми ніякі!

Все починається, напевне, з голови, брат,
і це не вибрик мій, а особистий вибір!
У мізках запрацюють звивини, бо клеми
я під'єднав, як магазини в АКМи!

Але гундосять знову кволі черепи ці:
«Нам треба мова, наче колір черепиці!»
І все сидять, як у Платоновій печері…
Не бачать кров, — то просто помідори чері…

Вони докинуть нас невинних в піднебесся,
поки докине нам новини плідна преса!
Варюсь у цьому, тому нахер мені фести,
бо я складаю не хіти, а маніфести!

Тому не треба підключати монітори,
я на артиста в собі видав мораторій!
Для шоу-бізнесу чужий, немов латина,
і це кінець для репера, початок для людини!

Тут скільки вати у тилу, як у Нечуя-
Левицького у «Хмарах», тому нас ніхто не чує!
День за вікном, але чомусь усі ночують,
не прокидаються, поки я тут віршую

чи воюю, чи насправді вже давно і сам не знаю!
Але уперто виліз в травень сам із «маю»!
Розбив таблиці, панове, та просинаюсь
і йду як Мойсей по-новій по Синаю!