Світло в душі, і все стало добре!

Описание: Кавова симфонія на сонячній кухні

Таки скажу вам, пане добродію, що є на світі речі, які не піддаються жодній логіці, ані фізиці, ані навіть бухгалтерії. От, наприклад, як пояснити, що звичайна кухня, залита сонцем, може стати сценою для душевного прозріння? Або як чашка кави здатна викликати таку емоцію, що аж хочеться співати? І не просто співати, а співати так, ніби ти щойно виграв у життєву лотерею, де головний приз — спокій.

Було це вранці, коли сонце ще не встигло розгубити свою ніжність, а світ — свою тишу. Кухня пані Соломії, молодої панянки з очима, як два свіжозмелені зерна арабіки, була саме тим місцем, де народжуються легенди. Не ті, що про козаків і шаблі, а ті, що про людей і каву.

Соломія стояла біля вікна. В руках — чашка, в серці — надія, а в носі — аромат, що міг би змусити навіть найзапеклішого песиміста повірити в добро. Вона вдихнула. Не різко, не як той студент перед іспитом, а повільно, як бабця перед тим, як сказати щось мудре. Повільно. Як сонце повертається до весни.

І сказала. Точніше — заспівала. Тепло, спокійно, ніби ділиться рецептом щастя, який знайшла між ложкою цукру і краплею молока:

— Світло в душі, і все стало добре!

І тут, пане добродію, навіть холодильник, що зазвичай бурчить, як депутат на сесії, притих. Бо зрозумів: це не просто слова. Це — маніфест. Маніфест кухонного щастя.

А далі — як у кіно. Lo-fi Hip-Hop почав грати сам собою, ніби хтось увімкнув його з небесного плейлиста. Біт теплий, плавний, як борщ на другий день. І Соломія, не втрачаючи ритму, почала танцювати. Не так, як у клубі, а так, як танцюють думки, коли вони щасливі.

Сусід знизу, пан Йосип, який зазвичай слухає тільки новини і свариться з телевізором, раптом перестав бурчати. Бо почув: "Світло в душі, і все стало добре!" І подумав: "А може, й справді?"

Кіт Барон, що мешкав на підвіконні, перестав ловити уявних мух і почав муркотіти в тон музиці. Бо навіть коти розуміють, коли в душі світло.

А на вулиці, де ще хвилину тому панувала буденність, почали з’являтися усмішки. Люди, що йшли на роботу, раптом почали дивитися вгору, на те саме вікно, де Соломія стояла з чашкою кави. І кожен, хто чув її фразу, ніби отримував невидимий подарунок — шматочок спокою.

І от, пане добродію, скажіть мені: хіба це не диво? Хіба не варто іноді просто зупинитися, вдихнути аромат кави, повернутися до світу і сказати:
Світло в душі, і все стало добре!

Бо, може, саме цього світу й бракує — трохи сонця, трохи музики і трохи Соломії.

#українськийоптимізм, #кава, #Україна, #українськавіра, #українськанадія, #світловдуші, #українськажінка, #українськадівчина, #естетика, #натхнення